Дьордь Лігеті
Дьордь Лігеті[6] (угор. Ligeti György; 28 травня 1923 — 12 червня 2006, Відень, Австрія) — австрійський композитор угорського походження, внучатий племінник скрипаля Леопольда Ауера.
| Дьордь Лігеті | |
|---|---|
| угор. Ligeti György | |
.jpg.webp) | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 28 травня 1923[1][2][…] |
| Місце народження | Тирневені, Муреш, Румунія[3] |
| Дата смерті | 12 червня 2006[1][2][…] (83 роки) |
| Місце смерті | Відень, Австрія[1][3] |
| Поховання | |
| Громадянство | Угорщина, Австрія, Румунія і Австрія[5] |
| Професії | композитор, музичний педагог, викладач університету, піаніст, музикант, лібретист, ілюстратор |
| Освіта | Музична академія Ференца Ліста (1951) |
| Відомі учні | Ulf Schirmerd, Джузеппе Сінополі, Ari Angervod, Jan Barkd, Silvia Fóminad, Gunnar Ahlbergd, John Persend і Unsuk Chind |
| Жанри | опера |
| Нагороди | |
| gyoergy-ligeti.de | |
 Файли у Вікісховищі | |
Життєпис
Народився в Тирневені, Румунія, в сім'ї єврейських переселенців з Угорщини. У 1941 переїхав до Будапешту.
У 1943 заарештований і лише дивом уникнув долі свого батька й брата, які загинули в Освенцімі.
Після закінчення Другої світової війни повертається до Будапешта, де продовжує своє навчання. У 1949 році закінчує Будапештську консерваторію ім. Ференца Ліста. На початку 50-х — частково під впливом Бартока і Кодая — звертається до фольклору. Після вторгнення радянських військ до Угорщини 1956 року Лігеті з дружиною втікають до Австрії. У Західній Європі зближується з композиторами-аванґардистами — Карлгайнцем Штокгаузеном і П'єром Булєзом і швидко стає одним з провідних майстрів європейського аванґарду.
У 1957—1958 — співробітник Студії електронної музики в Кельні. У 1959-69 живе у Відні. У 1956-72 постійно викладає на Дармштадтських курсах нової музики.
З 1961 професор Королівської академії в Стокгольмі, бере участь в композиторських курсах в Мадриді (1961), Ессені (1963) і Більтовені (1962—1963). Потім викладає на курсах у Німеччині, Австрії, Голландії, Угорщині, країнах Скандинавії. В 1967 отримує австрійське громадянство. У 1969-73 роках живе у Відні та Берліні, а пізніше — у Гамбурзі. З 1972 до1993 — професор композиції у Гамбурзькій консерваторії. Серед його учнів відома південно корейська композиторка Инсук Чін.
Вперше прославився в 1961 оркестровою п'єсою «Атмосфери», яка пізніше увійшла у саундтрек до фільму «Космічна одіссея 2001 року» Стенлі Кубрика. Згодом значного розголосу набула постановка його опери «Великий мрець» і виконання низки концертів для різних інструментів з оркестром, а також Реквієму.
За видатні заслуги у царині музичного мистецтва Лігеті нагороджений медаллю Ґете, кільцем міста Відень. Він — почесний доктор Академій, Вищих музичних шкіл та Університетів у Відні, Гамбурзі, Мюнхені, Парижі. Вісімдесятиріччя композитора широко відзначається музикантами всього світу проведенням авторських фестивалів, концертів, випуском нових компакт-дисків.
Творчість
"Музика існує сама по собі, завдання композитора лише визначити рамки для її існування" (Лігеті).
Одним з головних питань, що цікавили Лігеті-композитора, було питання поліфонії — взаємодії в одному творі різних мелодичних голосів. Лігеті вважається розробником т. зв. мікрополіфонії — особливої композиційної техніки поєднання великої кількості (зазвичай понад 10) самостійних мелодичних голосів, що розташовані дуже близько одне від одного і внаслідок цього зливаються в суцільний звуковий комплекс, всередині якого вже неможливо розрізнити окремі голоси.
Творчий доробок композитора:
- Опера
- Великий мрець (Le Grand Macabre) (1975-77, друга версія 1996)
- Для оркестру
- Concert românesc (1951)
- Apparitions (1958—1959)
- Atmosphères (1961)
- Lontano (1967)
- Ramifications, для струнного оркестру та 12 сольних струнних (1968—1969)
- Chamber Concerto, для 13 інструментів (1969—1970)
- Melodien (1971)
- San Francisco Polyphony (1973—1974)
- Концерти
- Для віолончелі з оркестром (1966)
- Для контрабаса, флейти і гобоя з оркестром (1972)
- Для фортепіано з оркестром (1985—1988)
- Для скрипки з оркестром (1992)
- Hamburg Concerto, для валторни з камерним оркестром і 4 натуральними валторнами (1998-99, ред. 2003)
- Вокальні та хорові твори
- Вокальний цикл на слова Ш Вереша 1947
- Вокальний цикл на слова А Йожефа 1950
- Вокальний цикл на слова Й Араньа 1952
- Реквієм, для сопрано, мецо сопрано, мішаного хору та оркестру (1963—1965)
- Lux Aeterna, для 16 голосів соло (1966)
- Clocks and Clouds, для 12 жіночих голосів (1973)
- Síppal, dobbal, nádihegedüvel (With Pipes, Drums, Fiddles) (2000)
- Камерно-інструментальні твори
- Соната, для віолончелі соло (1948/1953)
- Andante and Allegro, для струнного квартету (1950)
- Baladǎ şi joc , для двох скрипок (1950)
- 6 баґателей для духового квартету (1953)
- Струнний квартет № 1 Métamorphoses nocturnes (1953—1954)
- Струнний квартет № 2 (1968)
- 10 п'єс для духового квінтету (1968)
- Тріо для скрипки, валторни і фортепіано (1982)
- Hommage à Hilding Rosenberg, для скрипки і віолончелі (1982)
- Соната для альта соло (1991—1994)
- Для фортеп'яно
- Induló (March), 4 руки (1942)
- Polifón etüd (Polyphonic Étude), 4 руки(1943)
- Capriccio nº 1 & nº 2 (1947)
- Інвенція (1948)
- Három lakodalmi tánc («3 весільних танці»), 4 руки (1950)
- Сонатина, 4 руки (1950)
- Musica ricercata (1951—1953)
- Trois Bagatelles (1961)
- 3 п'єси для 2-х фортепіано (1976)
- Етюди для фортепіано, зошит 1, 6 етюдів (1985)
- Етюди для фортепіано, зошит 2, 8 етюдів (1988—1994)
- Етюди для фортепіано, зошит 3, 4 етюди (1995—2001)
- Для органа
- Ricercare — Ommagio a Girolamo Frescobaldi (1951)
- Volumina (1961-62, ред. 1966)
- 2 етюди (1967, 1969)
- Для клавесина
- Continuum (1968)
- Passacaglia ungherese (1978)
- Угорський Рок (Chaconne) (1978)
- Електронна музика
- Glissandi (1957)
- Artikulation(1958)
- Інше
- музичні приклади
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118572911 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Find a Grave — 1995.
- Museum of Modern Art online collection
- «Два дні й дві ночі нової музики»
Посилання
- Анонс концерту у Києві 17 жовтня 2006 р.
- Ф.Караев Тембрика. (рос.) — (Розгорнутий аналіз сонористики в творчості Лігеті, зокрема аналізується твір «Атмосфери»)
- Дьердь Лигети (рос.)
- Умер композитор Дьердь Лигети (рос.)
- Дьердь Лигети (рос.)
Бібліографія
- Лобанова М. Дьердь Лигети и музыкальный авангард. // Музыка. М., 1976, с. 43 — 48.
- Lobanova M. «Technika és stilus problematikája a 60-as-80-as évek zenejeben. Párhuzamok Ligeti György és az íy szovget zene törenkvései kösött», in: «Magyar Zene», 1985, Nr. 3, S. 255—270.
- Лобанова М. Дьердь Лигети—эстетические взгдяды и творческая практика 60-70-х годов. // Теория и практика современной буржуазной культуры: проблемы критики. Сборник трудов ГМПИ им. Гнесиных, вып. 94. М., 1987, с. 140—172.
- Холопов Ю. «Атмосферы» Д. Лигети. Рукопись, 1986—1988.
- Лобанова М. Логика и композиция «новой музыкальной драмы»: «Приключения» Дьердя Лигети // Московский музыковед, вып. 1. М., 1990, с. 152—177.
- '«Ich sehe keinen Widerspruch zwischen Tradition und Modernität!» György Ligeti im Gespräch mit Marina Lobanova', in: «Das Orchester», 1996, Jg. 44, Heft 12, S. 10 — 16.
- Шнитке А. Оркестровая микрополифония Лигети // Альфреду Шнитке посвящается. Вып. 2. М., 2001.
- Lobanova M. György Ligeti. Style. Ideas. Poetics. Berlin: Verlag Ernst Kuhn, 2002. ISBN 3-928864-90-4.
- '«Ich will eine schmutzige Musik, eine irisierende Musik…» György Ligeti im Gespräch mit Marina Lobanova', in: «Neue Zeitschrift für Musik», 2003, Jg. 164, Heft 3, S. 12 — 17; spanisch in: «Música d'ara» 6/2003, S. 73-80