Елена Куртоні

У грудні 2006 року Елена вперше взяла участь у змаганнях під егідою FIS. У березні 2007 року вона виграла чемпіонат Італії серед юніорів у двох дисциплінах - слаломі та швидкісному спуску. Того ж року взяла участь у своїх перших змаганнях на Кубок Європи. Наступного сезону на Кубку Європи Куртоні здобула перші залікові бали. У березні 2008 року знову перемогла на чемпіонаті Італії серед юніорів, у слаломі. На чемпіонаті світу серед юніорів 2008 року найкращим її результатом стало 24-те місце у гігантському слаломі. Рік по тому на чемпіонаті світу серед юніорів 2009 року в Гарміш-Партенкірхені вона взяла участь у всіх спусках, а її найкращий особистий результат - одинадцяте місце в слаломі. На чемпіонаті світу серед юніорів 2010 року в регіоні Монблан вона також змагалась у всіх дисциплінах, а найкращими результатами стали восьме місце у слаломі та дев'яте місце у швидкісному спуску[1].

11 січня 2010 року в суперкомбінації вона здобула першу перемогу на етапах Кубка Європи і за підсумками сезону виборола перше місце в цій дисципліні. На етапах Кубка світу вона теж дебютувала у сезоні 2009-2010[1].

Від сезону 2010-2011 вона постійно бере участь у змаганнях на Кубок світу. Перші залікові бали набрала 19 грудня 2010 року, посівши 23-тє місце у суперкомбінації у Валь-д'Ізері. На чемпіонаті світу серед юніорів 2011 року у Кранс-Монтані вона виграла в супергіганті. Через три дні посіла шосте місце у цій дисципліні на дорослому чемпіонаті світу 2011 року в Гарміш-Партенкірхені[1].

16 березня 2016 року Куртоні вперше зійшла на п'єдестал пошані на етапі Кубка світу, посівши третє місце у швидкісному спуску в Санкт-Моріці[1].

Під час тренування на трасі гігантського слалому в Коппер Маунтін 17 листопада 2017 вона порвала хрестоподібну зв'язку правого коліна і вибула до кінця сезону, тож пропустила Олімпійські ігри 2018[2] .

Першу перемогу на етапах Кубка світу вона здобула 25 січня 2020 року у болгарському Бансько на трасі швидкісного спуску[1].

Усі результати наведено за даними Міжнародної федерації лижного спорту[1].

П'єдестали в окремих заїздах

• 1 перемога – (1 ШС)
• 7 п'єдесталів – (3 DH, 4 СГ);

Сезон	Дата	Місце проведення	Дисципліна	Місце
2016	16 березня 2016	Ст. Моріц (Швейцарія)	Швидкісний спуск	3-тє
2017	18 грудня 2016	Валь-д'Ізер (Франція)	Супергігант	3-тє
	25 лютого 2017	Кранс-Монтана (Швейцарія)	Супергігант	2-ге
2020	25 січня 2020	Бансько (Болгарія)	Швидкісний спуск	1-ше
2021	23 січня 2021	Кранс-Монтана (Швейцарія)	Швидкісний спуск	3-тє
2022	12 грудня 2021	Ст. Моріц (Швейцарія)	Супергігант	2-ге
	19 грудня 2021	Валь-д'Ізер (Франція)	Супергігант	3-тє

Усі результати наведено за даними Міжнародної федерації лижного спорту[1].