Елеонора Юліана Бранденбург-Ансбахська
Елеонора Юліана Бранденбург-Ансбахська (нім. Eleonore Juliane von Brandenburg-Ansbach), (нар. 23 жовтня 1663 — пом. 4 березня 1724) — представниця німецької знаті з династії Гогенцоллернів, донька маркграфа Бранденбург-Ансбахського Альбрехта II та Софії Маргарити Еттінген-Еттінгенської, дружина герцога Вюртемберг-Вінненталь Фрідріха Карла.
Елеонора Юліана Бранденбург-Ансбахська | |
---|---|
нім. Eleonore Juliane von Brandenburg-Ansbach | |
| |
1-а герцогиня Вюртемберг-Вінненталь | |
Початок правління: | 31 жовтня 1682 |
Кінець правління: | 20 грудня 1697 |
| |
Попередник: | не було |
| |
Дата народження: | 23 жовтня 1663 |
Місце народження: | Ансбах |
Дата смерті: | 4 березня 1724 (60 років) |
Місце смерті: | Ансбах |
Чоловік: | Фрідріх Карл Вюртемберг-Вінненталь |
Династія: | Гогенцоллерни, Вюртемберзький дім |
Батько: | Альбрехт II Бранденбург-Ансбахський |
Мати: | Софія Маргарита Еттінген-Еттінгенська |
Життєпис
Елеонора Юліана народилась 23 жовтня 1663 року в Ансбаху. Вона була третьою донькою і молодшою, п'ятою, дитиною в родині маркграфа Бранденбург-Ансбахського Альбрехта II та його другої дружини Софії Маргарити Еттінген-Еттінгенської. Дівчинка мала старших братів Йоганна Фрідріха та Альбрехта Ернста і сестер Луїзу Софію та Доротею Шарлотту.
Матір померла, коли Елеонорі ще не було й року. Батько пішов з життя три роки потому. Влада у країні опинилася в руках регентської ради, очолюваної курфюрстом Бранденбургу Фрідріхом Вільгельмом I, при неповнолітньому Йоганні Фрідріху. У 1672 брат, досягнувши 18-річчя, став повноправним правителем. Його володарювання було сприятливим і толерантним. Продовжуючи політику батька, юний маркграф домігся економічного відродження країни.
31 жовтня 1682 року у Ансбаху 19-річна Елеонора Юліана вийшла заміж за 30-річного Фрідріха Карла з Вюртемберзького дому, що носив титул герцога Вюртемберг-Вінненталь. До цієї події наречений наказав викарбуватии пам'ятну монету. [1]
У подружжя народилося семеро дітей:
- Карл Александр (1684—1737) — герцог Вюртемберзький, генерал-фельдмаршал, одружений з принцесою Турн-унд-Таксіс Марією-Августою, мав п'ятьох синів та доньку;
- Доротея Шарлотта (1685—1687) — померла в дитячому віці;
- Фрідріх Карл (1686—1693) — помер у віці 6 років;
- Генріх Фрідріх (1687—1734) — генерал-фельдмаршал-лейтенант, одружений не був, дітей не мав;
- Максиміліан Емануель (1689—1709) — доброволець шведської армії, супроводжував Карла XII у російській кампанії, брав участь у битві під Полтавою, помер від лихоманки у Дубно; одружений не був, дітей не мав;
- Фрідріх Людвіг (1690—1734) — генерал-фельдцейхмейстер, одружений з Урсулою Катаріною Альтенбокум, дітей не мав;
- Крістіана Шарлотта (1694—1729) — одружена з маркграфом Бранденбург-Ансбахським Вільгельмом Фрідріхом, мала двох синів та доньку.
У 1698 році Фрідріх Карл помер від сифілісу, на який захворів 1696.
1710 року вдовіюча герцогиня перебралася до рідного Ансбаху, після того як її молодша донька побралася 1709 із Вільгельмом Фрідріхом Бранденбург-Ансбахським, що доводився Елеонорі Юліані небожем. Вдома Елеонора Юліана надавала перевагу спілкуванню із відомим богословом-пієтистом Августом Германом Франке, писала церковні гімни. Радником і завідувач справ при ній був Філіп Фрідріх Гайзмар.[2]
Померла 4 березня 1724 у віці 60 років. Поховали герцогиню у Stiftskirche Штутгарта.
Генеалогічне дерево
Йоганн Георг Бранденбурзький | Єлизавета Ангальт-Цербстська | Георг I Солмс-Лаубахський | Маргарита Шоен-Ґлаухау | Людвіг Ебергард Еттінген-Еттінгенський | Маргарита Ербахська | Генріх Вільгельм Солмс-Зонненвальде | Софія Доротея Мансфельд-Арнштайнська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Йоакім Ернст Бранденбург-Ансбахський | Софія Солмс-Лаубахська | Йоакім Ернест Еттінген-Еттінгенський | Анна Сибілла Солмс-Зонненвальде | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Альбрехт II Бранденбург-Ансбахський | Софія Маргарита Еттінген-Еттінгенська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Елеонора Юліана | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
Література
- Horst Weigelt: Geschichte des Pietismus in Bayern, Vandenhoeck & Ruprecht, 2001, S. 212