Емманюель д'Астьє де ла Віжері
Емманюе́ль д'Астьє́ де ла Віжері́ (фр. Emmanuel d'Astier de La Vigerie; 6 січня 1900 — 12 червня 1969) — французький громадський діяч, письменник і журналіст, борець за мир.
| Емманюель д'Астьє де ла Віжері | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Emmanuel d'Astier de La Vigerie | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | фр. Emmanuel Raoul d'Astier de La Vigerie | |||
| Народився |
6 січня 1900 VIII округ Парижа, Париж, Франція | |||
| Помер |
12 червня 1969 (69 років) XV округ Парижа, Париж, Франція | |||
| Поховання | Арронвіль | |||
| Громадянство |
 Франція | |||
| Діяльність |
| |||
| Alma mater | Кондорсе і Військово-морська школа у Ланвеок-Пульмікd | |||
| Мова творів | французька[1] | |||
| Членство | Libération-sudd, Французька дія і Union progressisted | |||
| Партія | Union progressisted | |||
| Рід | d'Astier de La Vigerie familyd | |||
| Брати, сестри | François d'Astier de La Vigeried і Henri d'Astier de la Vigeried | |||
| Діти | Jérôme d'Astierd | |||
| Нагороди |
     | |||
|
| ||||
 Емманюель д'Астьє де ла Віжері у Вікісховищі | ||||
Активний учасник Руху Опору; займав урядові посади, був міністром внутрішніх справ тимчасового уряду.
Твори
Головні твори: «Сім раз по сім» (1947) — про капітуляцію Франції 1940 і Рух Опору; «Боги й люди» (1952)— спогади про діяльність Комітету національного визволення і тимчасового уряду; «Літу немає кінця» — роман-хроніка про Францію 1947—54.
З 1950 — член Бюро, а з 1955—віце-голова Всесвітньої Ради Миру.
Міжнародна Ленінська премія «За, зміцнення миру між народами», 1957.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.