Еміль Дюкло

П'єр Емі́ль Дюкло́ (фр. Emile Duclaux, 1840(1840) — 1904) — французький фізик, хімік і біолог.

Еміль Дюкло
фр. Émile Duclaux
Народився 24 червня 1840(1840-06-24)[1][2][…]
Оріяк
Помер 3 травня 1904(1904-05-03)[3] (63 роки)
Париж, Франція
Місце проживання Франція
Країна  Франція
Діяльність біолог, лікар, есперантист, професор, хімік, фізик, біохімік
Alma mater Вища нормальна школа і Ліцей Сент-Луїd
Заклад Інститут Пастера і Ліонський університет
Посада директор і vice directord
Аспіранти, докторанти Gabriel Bertrandd
Членство Ліга прав людиниd, Французька академія наук, Паризька медична академія і Académie d'Agricultured
У шлюбі з Agnes Mary Frances Duclauxd[4]
Діти Jacques Duclauxd
Нагороди
 Еміль Дюкло у Вікісховищі

Біографія

Походив із заможної буржуазної родини, з якої вийшло багато медиків, а також членів магістрату. Син адвоката Жустена Дюкло (1797—1860) та Аньєс Фарж (1807—1883)[5], яка була комерсанткою. Її небожем був відомий французький політик і дипломат Луї Фарж (1858—1941)[6].

Еміль Дюкло навчався в Ліцеї Святого Людовіка. 1862 року закінчив Вищу нормальну школу, після чого працював у лабораторії Луї Пастера препаратором. 1885 року отримав кафедру в Сорбонні та в Пастерівському інституті, де почав видання «Annales de l'lnstitut Pasteur».

1873 року від одружився з Матільдою Бріо, дочкою математика Шарля Бріо. У подружжя було двоє синів: П'єр Дюкло (1876—1949), який працював агрономом і проводив дослідження в Індокитаї, та Жак Дюкло, професор в Колеж-де-Франс.

Наукова діяльність

У ранніх працях Дюкло, так само, як і Пастер, вивчав «зародження організованих тілець в атмосфері», «поглинання аміаку і утворення летючих кислот при алкогольному бродінні». Дюкло запропонував спосіб дозування летючих кислот методом фракційної перегонки. Він також вивчав явище поверхневого натягу і застосування його для дозуванні летючих кислот. Пізніше Дюкло вивчав явища осмосу і руху рідин у капілярах. Результати цих досліджень були опубліковані в монографії «Елементарний трактат про капілярності».

Після смерті Пастера в 1895 році Дюкло став директором інституту. До сфери його наукових інтересів входили теми з фізики, хімії, мікробіології, метеорології, математики, медицини, загальної гігієни, соціальної гігієни та інших областей. Загалом у своїх працях він намагався застосовувати точні науки у сфері біології і гігієни.

Однією з основних напрямків досліджень Дюкло було вивчення хімічного складу молока і форм молочного бродіння. Він є засновником наукового підходу до молочного виробництва. Дюкло дослідив дію сичужного ферменту на склад і утворення сирів. Свої праці про мікроби Дюкло видав у вигляді чотиритомника під назвою «Мікробіології». Дюкло також створив визначну працю «Курс фізики і метеорології», цей курс він читав у Агрономічному інституті.

Окрім наукових робіт перу Дюкло належить одна з кращих біографій Пастера і посібник із соціальної гігієни. Загалом Дюкло опублікував понад 220 наукових праць.

Громадська діяльність

Разом із Золя Дюкло виступав захисником у справі Дрейфуса і був одним із перших віце-президентів Ліги прав людини і громадянина.

Вибрані праці
  • Traité de microbiologie
  • Pasteur, histoire d'un esprit, Imprimerie Charaire, 1896 Онлайн
  • Avant le procès (l'Affaire Dreyfus), P. V., Paris, Stock Éditeur, 1898.
  • L'hygiène sociale, 1902
  • Ferments et maladies

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. база даних Léonore — ministère de la Culture.
  3. http://www2.culture.gouv.fr/public/mistral/leonore_fr?ACTION=CHERCHER&FIELD_1=COTE&VALUE_1=LH/825/7
  4. Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 914.
  5. Leymarie, Sur les origines d'Emile Duclaux, Le Gonfanon n° 13, Argha
  6. Annick Perrot, Maxime Schwartz, Pasteur et ses lieutenants : Roux, Yersin et les autres, Odile Jacob, p. 31

Література
  •  Christine Moissinac, Émile Duclaux, de Pasteur à Dreyfus, Hermann, 2015, 316 p. (ISBN 978-2705690496)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.