Еміль Ґаборіо

Еміль Ґаборіо
Émile Gaboriau
Народився 9 листопада 1832(1832-11-09)
Сожон
Приморська Шаранта
Помер 1 листопада 1873(1873-11-01) (40 років)
Париж
Поховання Жонзак
Громадянство  Франція
Національність француз
Діяльність письменник
Мова творів французька[1]
Роки активності 1860-1881
Жанр детектив
Magnum opus Monsieur Lecoqd

 Еміль Ґаборіо у Вікісховищі
 Роботи у  Вікіджерелах

Еміль Ґаборіо (фр. Émile Gaboriau; 9 листопада 1832, Сожон, Приморська Шаранта 1 листопада 1873, Париж) — французький письменник та журналіст, один із засновників детективного жанру.

Життєпис

Еміль Ґаборіо народився 9 листопада 1832 року в місті Сожон. Батько письменника був звичайним держслужбовцям. Після навчання в середній школі у Сомюрі, юний Ґаборіо вступив на військову службу. Еміль Габоріо служив спочатку волонтером в кавалерійському полку, потім, мабуть, під впливом батька він зайнявся юриспруденцією та отримав місце в експортній конторі.

Після переїзду в Париж у 1856 році Ґаборіо працював журналістом. У 1860 опублікував свою першу книгу «Знамениті балерини» («Les cotillons célèbres»), в 1863 вийшли «Обожнювані акторки» («Les comédiennes adorées»). Книга не мала успіху у читачів, але Ґаборіо не сумував і перейшов до іншого жанру.

У цей час Ґаборіо працює секретарем у Поля Феваля, відомого автора кримінальних оповідань. Він, а ще пригодницькі книги Едгара По і Олександра Дюма, справили на Еміля враження, і письменник вибирає стезю детективного роману.

У 1866 році вийшла перша книга Ґаборіо в цьому жанрі — «Справа Леруж» (L'Affaire Lerouge), опублікована у «Paÿs», мав величезний успіх та викликав жвавий відгук у суспільстві. Прототипом головного героя роману поліцейського Лекока був реальна людина — Франсуа Відок, що промишляв крадіжками, але згодом перейшов на бік закону. Після себе Відок залишив мемуари, якими і зацікавився Ґаборіо.

Потім були — «Злочин в Орсівале», «Справа під № 113», «Золота шайка», які принесли автору популярність. Ґаборіо також чимало зробив для популяризації детективної комедії. Такі майстри детективів як Стівенсон, Конан Дойл у своїй творчості наслідували Ґаборіо. Учні переросли свого вчителя, і незабаром герой Конан Дойля Шерлок Холмс відтіснив Лекока на другий план.

Ґаборіо був надзвичайно популярний у XIX столітті, ого твори починаючи з 1914 року неодноразово екранізувалися. Проте після появи в літературі Артура Конан Дойля, Ґаборіо відійшов на другий план.

Через напружену інтелектуального життя і тривалої хвороби здоров'я Ґаборіо було підірвано. Помер Еміль Ґаборіо від інфаркту 28 вересня 1873 року в Парижі у віці 40 років.

Бібліографія

  • «Знамениті балерини» / Les cotillons célèbres (1860)
  • «Обожнювані акторки» / Les comédiennes adorées (1863)
  • «Справа Леруж» / L'Affaire Lerouge (1866)
  • «Злочин в Орсівале» / Le Crime d'Orcival (1867)
  • «Справа під № 113» / Le Dossier No. 113 (1867)
  • «Раби Парижа» / Les Esclaves de Paris (1868, у 2х т.)
  • «Пан Лекок» / Monsieur Lecoq (1869, у 2х т.)
  • «Пекельне життя» / La Vie infernale (1870, у 2х т.)
  • «Золота шайка» / La Clique doree (1871)
  • «Шкереберть» / La Degringolade (1872)
  • «Петля на шиї» / La Corde au cou (1873)
  • «Чужі гроші» / L'Argent des Autres (1874)
  • «Батіньйольский старець» / Le Petit Vieux des Batignolles (1876)

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.