Емілі Блеквелл
Емілі Блеквелл (англ. Emily Blackwell; 8 жовтня 1826, Бристоль — 7 вересня 1910, Йорк Кліффс) — третя жінка, котра отримала ступінь доктора медицини у США, і друга жінка, котра отримала цей ступінь в Університеті Кейс Вестерн резерв.
Емілі Блеквелл | |
---|---|
Народилася |
8 жовтня 1826[1][2][…] Бристоль, Ейвон, Південно-Західна Англія, Англія, Сполучене Королівство[3] |
Померла |
7 вересня 1910[1][2][4] (83 роки) York Cliffsd, Мен, США[5] |
Країна | США |
Діяльність | лікарка, гінекологиня, акушерка |
Alma mater | Единбурзький університет і Case Western Reserve University School of Medicined (1854)[5] |
Знання мов | англійська |
Рід | Blackwell familyd |
Батько | Samuel Blackwelld |
Мати | Hannah Blackwelld |
Брати, сестри | Елізабет Блеквелл, Henry Browne Blackwelld і Anna Blackwelld |
Нагороди | |
Біографія
Емілі народилася 8 жовтня 1826 року в Бристолі. У 1832 році її сім'я емігрувала до США, й у 1837 році поселилась поруч з Цинциннаті в Огайо. Взявши за приклад наполегливість в навчанні своєї старшої сестри Елізабет, Емілі старанно вивчала медицину і отримала ступінь доктора медицини у 1854 році. У 1857 році сестри Блеквелл і Марія Закревська заснували New York Infirmary for Indigent Women and Children. З самого початку Емілі відповідала за управління шпиталем і велику частину пожертв, які поступали на його адресу. Вона управляла шпиталем сорок років, контролюючи операції, доглядала за хворими і вела бухгалтерський облік. Блеквелл їздила до Олбані, щоб запевнити законодавців забезпечувати лікарню за рахунок фондів, що забезпечило б тривалу фінансову стабільність. Вона перетворила інститут, який розташовувався в орендованому 16-кімнатному приміщенні, у повноцінну лікарню. У 1874 році ця лікарня обслуговувала понад 7000 пацієнтів за рік.
Під час Громадянської війни у США сестри допомагали організовувати жіночу Центральну асоціацію допомоги, котра підбирала медичний персонал і навчала його, зокрема медсестер, для воєнної служби. Емілі та Елізабет Блеквелл разом з Мері Лівермор також відіграли важливу роль у розвитку санітарної комісії США.
Після війни, у 1868 році, сестри створили жіночий медичний коледж у Нью-Йорку. Емілі стала професором акушерства, а у 1869 році, коли Елізабет переїхала до Лондона, щоб допомогти організовувати Лондонську школу медицини для жінок, стала деканом коледжу. У 1876 році інститут став трирічним, а у 1893 — чотирирічним коледжем. У 1899 році у коледжі навчало 364 лікаря-жінки.
З 1883 року Емілі проживала зі своїм партнером по роботі Елізабет Кушир, котра також працювала лікарем у лікарні.[6] Вони пішли на пенсію на початку XX століття. Після поїздки за кордон на рік-півтора, вони провели наступну зиму у їхньому домі у Монтклер, штат Нью-Джерсі, а літо — у штаті Мен. Блеквелл померла 7 вересня 1910 року в Йорк Кліффс, штат Мен, через декілька місяців після смерті її сестри Елізабет в Англії.[7][8]
Примітки
- Encyclopædia Britannica
- SNAC — 2010.
- https://en.wikisource.org/wiki/Woman_of_the_Century/Emily_Blackwell
- Base biographique
- Kelly H. A., Burrage W. L. Blackwell, Emily // American Medical Biographies — 2 — Baltimore: The Norman, Remington Company, 1920.
- Faderman, Lillian (2000). To Believe in Women. Mariner Books. с. 6, 289–290. ISBN 978-0-618-05697-2.
- Faderman (2000), p. 289
- Dr. Emily Blackwell Dead. The New York Times. 9 вересня 1910. «One of Founders of First Women's Hospital In America.»
Література
- Webster’s Dictionary of American Women, ISBN 0-7651-9793-6.
Посилання
- Changing the Face of Medicine — at NIH
- The Emily Blackwell Society — at Case Western
- Емілі Блеквелл (англ.) на сайті Find a Grave