Емілі Воррен Роблінг

Емілі Воррен Роблінг (англ. Emily Warren Roebling, 23 вересня 1843, Колд-Спрінг — 28 лютого 1903, Трентон) — американська інженерка, відома своїм внеском у завершення будівництва Бруклінського моста після того, як у чоловіка Вашингтона Роблінга розвинулася кесонна хвороба. Її чоловік був інженером-будівельником і головним інженером під час будівництва Бруклінського мосту.[4]

Емілі Воррен Роблінг
англ. Emily Warren Roebling
Народилася 23 вересня 1843(1843-09-23)[1][2][3]
Колд-Спрінг, Патнем, штат Нью-Йорк, США
Померла 28 лютого 1903(1903-02-28)[1][2][3] (59 років)
Трентон, США
Країна  США
Діяльність інженер-будівельник
Alma mater Нью-Йоркський університет
Галузь engineer's degreed
У шлюбі з Washington Roeblingd

Біографія

Емілі народилася 23 вересня 1843 року в родині Сильвануса і Фіби Воррен у селі Колд-Спрінг, штат Нью-Йорк. Вона була 11-ою дитиною в сім'ї з 12 дітей[5][4].

У 1864 році, під час громадянської війни у США, Емілі відвідала свого брата у штабі 5-го Армійського корпусу. Її брат був командувачем корпусом[6]. Під час візиту її познайомили з Вашингтоном Роблінгом, сином Джона Роблінга. Вашингтон служив цивільним інженером під керівництвом брата Емілі Говернора Воррена. Емілі і Вашингтон відразу полюбили один одного та 18 січня 1865 року уклали шлюб[7].

Бруклінський міст

Її свекор Джон Роблінг працював над проєктом Бруклінського моста. Молода пара вирушила до Європи, щоб вивчити використання в мостах кесонів[6]. У листопаді 1867 року, перебуваючи в Німеччині, Емілі народила єдину дитину, Джона Роблінга II[7].

У 1869 році, після повернення з Європи Емілі і Вашингтона, від правця помер Джон Роблінг і Вашингтон прийняв на себе керівництво будівництвом Бруклінського моста[8]. Він брав активну участь в роботах і особисто спускався в кесони, що використовувалися для будівництва опор моста. Оскільки в той час ще не застосовували метод декомпресії, що дозволяє людині, піднятого з глибини на поверхню і безболісно адаптуватися до нормального атмосферному тиску[9], багато робітників страждали від кесонної хвороби. Не став винятком і головний інженер проєкту.

Вашингтон особисто випробував застосування динаміту для поглиблення ґрунту. Одного разу, спустившись в кесон для гасіння пожежі, він провів в ньому майже добу, після чого відчув перший напад кесонної хвороби. Не відлежавшись належний час, він повернувся на об'єкт. Після другого нападу кесонної хвороби Вашингтона Роблінга паралізувало[10][11].

Квартира Роблінгів перебувала на березі навпроти моста, що будувався. З вікна спальні Вашингтон міг в бінокль спостерігати за будівництвом, його так і прозвали «людина у вікні». З усіх пальців на руках у нього ворушився лише один[9], і торкаючись ним до руки Емілі, він вистукував їй те, що хотів сказати, використовуючи винайдений ним самим код, який Емілі розуміла. Всі вказівки і доручення чоловіка вона передавала інженерам і робітникам на будівництві. Під керівництвом чоловіка Емілі вивчила вищу математику, матеріалознавство, мостобудування. Вона вивчила опір матеріалів, розрахунок напружень, вантові конструкції. Вашингтон навчив її розраховувати криві провисання. Таким чином вона стала «першою жінкою — польовим інженером» і завершила будівництво Бруклінського моста[7].

Емілі передавала інформацію від Вашингтона його помічникам і повідомляла тому про хід робіт на мосту.[12]. Протягом наступних тринадцяти років Емілі прийняла на себе безліч обов'язків головного інженера, в тому числі — щоденну перевірку і управління проєктом. Емілі і її чоловік разом планували будівництво моста. Вона домовлялася з політиками, інженерами і всіма тими, хто був пов'язаний з роботою, до тих пір, поки вони не переконувалися, що саме вона несе остаточну відповідальність за проєкт моста[7].

У 1882 році Вашингтона хотіли зняти з посади головного інженера через його хворобу. Щоб Вашингтон не позбувся цієї посади, Емілі ходила на зібрання інженерів і політиків та виступала на захист свого чоловіка. Політики дослухалися до промов Емілі і Вашингтону дозволили залишитися на посаді головного інженера Бруклінського моста.

Вашингтон залишався головним інженером до самого відкриття Бруклінського моста в 1883-му році. Перед офіційним відкриттям Емілі Роблінг перша проїхала по мосту на візку, тримаючи в руках півня як символ перемоги[13]. На церемонії відкриття Емілі згадав у своїй промові Абрам Стівенс Г'юїтт, який сказав, що міст є «вічним пам'ятником жертовної відданості жінки і її здатності до здобуття вищої освіти, права на яке вона занадто довго позбавлена»[14].

На Бруклінському мості розміщена пам'ятна табличка на згадку про Емілі, її чоловіка і її свекра[15][16].

Подальше життя

Після закінчення будівництва Бруклінського моста Роблінг переїхали в Трентон (Нью-Джерсі). Там Емілі брала участь в різних громадських організаціях — в «Товаристві допомоги» під час Іспано-американської війни, працювала в Раді жінок-керівників Нью-Джерсі на Всесвітній виставці 1893 року. Також вона продовжила свою освіту і отримала диплом юриста у Нью-Йоркському університеті. До своєї смерті 28 лютого 1903 року Емілі проводила час, що залишився з сім'єю і зберігала громадську і розумову активність.

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. SNAC — 2010.
  3. Structurae — Ratingen: 1998.
  4. Weingardt, Richard: «Engineering Legends: Great American Civil Engineers», page 56. ASCE Publications, 2005.
  5. Roebling, Emily Warren: «Notes on the Warren Family» in the Appendix, Page 446, «The Journal of the Reverend Silas Comfort», Lippincott, Philadelphia, 1903
  6. Petrash, Antonia: «More than Petticoats: Remarkable New York Women», page 80. Globe Pequot, 2001.
  7. Logan, Mary: «The Part Taken by Women in American History», page 297. The Perry-Nalle Publishing Co., 1912.
  8. Petrash, Antonia: «More than Petticoats: Remarkable New York Women», page 82. Globe Pequot, 2001.
  9. Arov. История Бруклинского моста: Гражданский подвиг семьи Рёблингов – от трагедии до триумфа.. Культурология.
  10. Petrash, Antonia: «More than Petticoats: Remarkable New York Women», page 83. Globe Pequot, 2001.
  11. Butler WP (2004). Caisson disease during the construction of the Eads and Brooklyn Bridges: A review. Undersea and Hyperbaric Medicine 31 (4): 445–59. PMID 15686275. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 11 березня 2009.
  12. Weingardt, Richard: «Engineering Legends: Great American Civil Engineers», page 58. ASCE Publications, 2005.
  13. David McCullough. Brave Companions. Portraits in History. Simon & Schuster, 1992. с. 116. ISBN 0-671-79276-8.
  14. ASCE History and Heritage of Civil Engineering: Emily Roebling. asce.org. Архів оригіналу за 26 листопада 2002.
  15. Historical Marker Database Photo of Emily Warren Roebling plaque
  16. Petrash, Antonia: «More than Petticoats: Remarkable New York Women», page 89. Globe Pequot, 2001.

Література
  • Weigold,, Marilyn. (1984). Silent Builder: Emily Warren Roebling and the Brooklyn Bridge. Associated Faculty Press. ISBN 0-8046-9349-8.
  • Roebling, Emily Warren «Notes on the Warren Family» in Appendix, Page 466, «The Journal of the Reverend Silas Constant» Lippincott, Philadelphia, PA 1903

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.