Свекор

Све́кор[1] — батько чоловіка, це родич, який з'являється в результаті укладення шлюбу. Слово свекор (прасл. *svekrъ) має індоєвропейське походження: його зіставляють з лит. šešuras, давн.в-нім. swëhur, лат. socer, грец. εκυρός, санскр. श्वशुर, свасура, гінді ससुर, сасур, виводячи з пра-і.є. *svekuro («свекрів»), пов'язаного з коренем *su̯e- («свій»)[2].

У традиційній культурі

У традиційному патріархальному суспільстві після одруження молода переселялася в дім чоловіка (за винятком рідкісних випадків, коли чоловіка брали в родину дружини приймаком) і підпадала під владу його батьків. Як і свекруху, у народі свекра наділяли переважно негативними характеристиками («Син б'є жінку, а свекор дубця дає», «Свекор — не рідний батько»)[3].

Свекрів, які мають статеві зносини з невістками, у просторіччі називають «снохачами»[4].

Приказки
  • Збирається, як свекор пелюшок прати (із записів М. Номиса)
  • Свекор і свекруха — одного духа

Див. також

Примітки
  1. Свекор // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  3. Жайворонок В. В. Свекор // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 525.
  4. Снохач // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.