Емілі Остер

Остер — дочка двох економістів, Шерон Остер і Рея Феєра.[8] Коли їй було два роки, батьки Остер помітили, що вона розмовляла сама з собою в ліжку після того, як вони покидали її кімнату. Вони поставили в її кімнаті диктофон, щоб з'ясувати про що вона говорить, і передали касети мовознавцю та психологу, з якими вони дружили. Аналіз мовлення Остер показав, що її мова була набагато складнішою, коли вона була одна, ніж під час спілкування з дорослими. Це призвело до того, що вона стала предметом серій академічних статей, які були спільно опубліковані як збірник у 1989 році під назвою «Narratives from the Crib».[9] Книга була перевидана в 2006 році з передмовою Остер.[10]

Дослідження Остер в основному зосереджені на економіці розвитку та здоров'ї. У 2005 році Остер опублікувала дисертацію на захист кандидата економічних наук з Гарвардського університету, який припустив, що надзвичайно високе співвідношення чоловіків і жінок у Китаї частково пов'язане з наслідками вірусу гепатиту В.[11] «Hepatitis B and the Case of the Missing Women»[12] вказують на результати, згідно з якими в районах з високим рівнем гепатита B спостерігається вищий коефіцієнт народжуваності чоловіків і жінок. Остер стверджувала, що той факт, що гепатит B може спричинити у жінки зачаття дітей чоловічої статі частіше, ніж жіночої, становить основну частину «зниклих жінок» у есе Амартія Сена 1990 року «More Than 100 Million Women Are Missing».[13] Остер зазначила, що використання вакцини проти гепатиту В у 1982 році призвело до різкого зниження співвідношення народжуваності чоловіків і жінок. Сен у своєму есе пояснював «зниклих жінок» суспільною дискримінацією щодо дівчат і жінок у формі розподілу медичних, освітніх та харчових ресурсів. У квітні 2008 року Остер опублікувала робочий документ «Hepatitis B Does Not Explain Male-Biased Sex Ratios in China», в якому вона оцінила нові дані, які показали, що її початкове дослідження було неправильним.[14] Автор «Freakonomics» Стівен Левітт вважав це ознакою чесності.[15]

У TED Talk 2007 року Остер обговорила поширення ВІЛ в Африці, застосувавши аналіз витрат і вигод до питання, чому африканські чоловіки повільно змінюють свою сексуальну поведінку.[16]

Робота Остер щодо телебачення та розширення можливостей жінок в Індії була представлена ​​у другій книзі Стівена Левітта «SuperFreakonomics».[17]

У своїй книзі «Expecting Better» Остер обговорює дані, що стоять за загальними «правилами» вагітності, і стверджує, що багато з них вводять в оману.[18] Щодо рекомендацій уникнення вживання алкоголю під час вагітності, вона стверджує, що немає доказів того, що (низькі) рівні споживання алкоголю вагітними жінками негативно впливають на їх дітей.[19] Однак, це твердження викликало критику з боку Національної організації з фетального алкогольного синдрому[20] та інших. Станом на березень 2019 року книжка розійшлася тиражем понад 100 000 примірників.[21]

Її друга книга, «Cribsheet», була опублікована в квітні 2019 року і стала бестселером New York Times.[22][23] Він оцінює та розглядає дослідження з різноманітних тем виховання дітей, що стосуються немовлят і дітей раннього віку, включаючи грудне вигодовування, рекомендації щодо безпечного сну, навчання сну та привчання до горщика.[24][25] За тиждень 28 квітня 2019 року «Cribsheet» також став найбільш продаваною книгою у Вашингтоні за версією The Post.[26]

Емілі є дочкою Шерон Остер і Рея Феєра, обох професорів економіки Єльського університету. Вона вийшла заміж за Джессі Шапіро[27], також економіста, у червні 2006 року.[28]

Остер виступала за відкриття шкіл під час епідемії коронавірусу, очолювала проект зі збору даних про поширення коронавірусу в школах[29] і часто з'являлася в ЗМІ, обговорюючи, чому школи повинні відкриватися. На початку жовтня 2020 року вона написала впливову і багато цитовану статтю в The Atlantic під назвою «Schools Aren't Super-Spreaders», яка надихнула на численні статті.[30][31][32] Міністр освіти Бетсі Девос і CDC назвали роботу Остер причиною відкриття шкіл під час пандемії.[33][34] У серпні 2020 року Остер запустила інформаційну панель для збору інформації про поширення COVID-19 у школах. Критики панелі Остер стверджують, що вона має методологічні проблеми, які, на їхню думку, підривають її корисність.[35]

У вересні 2021 року Остер запустила Центр шкільних даних Covid-19, який містить інформацію про віртуальний та особистий статус шкіл у 31 штаті. За даними The New York Times, центр даних «одна з найбільш комплексних спроб задокументувати роботу шкіл під час пандемії».[36]