Емін Микита Осипович
| Микита Осипович Емін | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1815 Ісфахан, Персія |
| Помер |
13 грудня 1890 Москва, Російська імперія |
| Поховання | Вірменське кладовище (Москва) |
| Країна |
 Російська імперія |
| Національність | вірмени |
| Діяльність | armenologist, історик, орієнталіст |
| Alma mater | Лазаревський інститут східних мов (1834) і Імператорський Московський університетd |
| Галузь | історія, вірменознавство |
| Заклад | Лазаревський інститут східних мов і Q19819669? |
| Нагороди |
   |
 Емін Микита Осипович у Вікісховищі | |
Мкртич (Микита Осипович) Емін (1815, Ісфахан — 13 грудня 1890, Москва) — вірменський історик, філолог, вірменознавець.
Біографія
Народився у 1815 році в Ісфахані в Персії. Дитячі роки провів в Індії, зокрема, в місті Калькутта, де отримав початкову освіту в так званому «Людинолюбному училищі». Під враженням від розповідей родича вирішив відправитися до Росії, і весною 1829 року поїхав з Калькутти на кораблі, що прямував до Стокгольму. Дорогою побував в Азії, Африці і Європі.
Прибувши до Москви, вступив до Лазаревського інституту східних мов. Добре володіючи вірменською, перською і англійською мовами, почав вивчати російську мову, яку за 6 років опанував на високому рівні. Після переведення на філософський факультет Московського університету, у 1936 році почав перекладати на російську мову «Історію літератури середніх віків» Вільмена, цей переклад приніс йому першу відомість в літературних колах. Після завершення навчання почав викладати вірменську мову в Лазаревському інституті. З цього часу також вів численні дослідження з історії, археології і етнографії Вірменії, і загалом Сходу (писав вірменською, російською і французькою мовами).
У 1850 році обійняв посаду інспектора Лазаревського інституту, з якої пішов у 1861 році й залишився професором інституту. Надалі обійняв посаду директора спершу Володимирської, згодом 5-ї Московської гімназії. З початку 1880-х років лише викладав в Лазаревському інституті.
Був членом Паризького азіатського товариства, Товариства любителів духовної просвіти, Любителів російської словесності, Імператорського московського археологічного товариства, почесним членом Московського університету, Товариства любителів природознавства та ін.
Помер в Москві 13 грудня 1890 року.
Наукові дослідження
Є автором низки досліджень, присвячених історії Вірменії і вірменській літературі:
- «Начерк релігії язичницьких вірмен» (1864),
- «Начерк історії вірменської східної церкви» (1864),
- «Мойсей Хоренський і стародавній епос вірменський» (1881).
Переклади
Переклади російською мовою з вірменської:
- «История Армении Моисея Хоранского» (М., 1858)
- «Всеобщая История» Степаноса Таронского (М., 1864)
- «Всеобщая история» Вардана Великого (М., 1864)
- «Синодальное слово Нарсеса Ламбронского» («Православное Обозрение», 1865, № 6, стр. 131–197)
Література
- «Русские Ведомости», 1890, № 348, некролог.
- «Новости и Биржевая Газета», 1890, № 351, некролог, стр. 2; за 1891 г., № 7, некролог.
- «Всеобщий календарь» на 1892 г., некролог, стр. 535.
- «Русский календарь» на 1892 г., некролог, стр. 380.
- «Исторический Вестник», 1891, т. XLIII, март, некролог, стр. 897.
- «Исторический очерк Лазаревского института восточных языков», М., 1863, стр. 75, 76, 78, 81, 104, 133, 130.
- «Книжный Вестник», 1862 г., № 1, стр. 6; 1864, № 7, стр. 137.
- Гр. Халатьянц, «Празднование пятидесятилетнего юбилея учено-педагогической деятельности Н. О. Эмина», Москва, 1887 (тут також наведено докладний перелік праць).
- Гр. Халатьянц, «Два армениста», в сборнике «Братская помощь армянам» (М., 1898).
Джерела
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
- Е. Ястребцев. Эмин, Никита Осипович // Большая биографическая энциклопедия, 2009 (рос.)