Сходознавство

Сходозна́вство[1], східнознавство[джерело?], орієнталістика[1] — галузь суспільних наук, що комплексно вивчає історію, економіку, мови, літературу, етнографію, мистецтво, релігію, філософію, пам'ятки матеріальної і духовної культури Сходу. Під Сходом розуміють країни Азії та Північної Африки. Усередині східнознавства виділяють окремі науки, окреслені, зазвичай, за регіональним принципом: єгиптологія, ассирологія, семітологія, арабістика, іраністика, тюркологія, синологія, монголознавство, індологія, японознавство тощо.

Із розвитком науки виникають нові регіональні галузі (шумерологія, урартологія, кумраністика, кореїстика, малаїстика тощо); в той же час для сучасного східнознавства характерна спеціалізація основних його сфер — історії, економіки, літературознавства та мовознавства, а також тенденція до диференціації і до вичленення окремих галузей, що вивчають мистецтво, філософію, релігію країн Сходу. Повністю виділилася зі східнознавства в самостійну наукову дисципліну африканістика[2]. Проте східнознавство й надалі продовжує розвиватися як комплексна наука.

Причини появи

Вивчення країн зі значно відмінними від звичних культурою, історією, релігією потребує спеціальної підготовки. Для того щоб займатися певною галуззю, спеціаліст повинен розуміти контекст, тобто знати мову, культуру, історію країни, яку вивчає. Для того щоб отримати необхідний багаж знань щодо східних країн, європейцю слід вивчити значно більше, ніж, наприклад, про інші європейські країни, просто тому, що багато чого про європейські країни він вже знає. Навпаки, вивчення багатьох неєвропейських реалій вимагає значно більше зусиль і часу, ніж незнайомих європейських, через їхню більшу відмінність. Скажімо, вивчити азійську мову європейцю зазвичай помітно важче, ніж нерідну європейську. Усе це і призвело до появи східнознавства як такого.

В Україні

Біля витоків українського сходнознавства стояли такі видатні постаті, як Михайло Драгоманов, Леся Українка, Іван Франко. Визначними вченими, що займались східнознавчою проблематикою (орієнталістами) в Україні, були Крачковський Ігнатій Юліанович, Кримський Агатангел Юхимович, Баранников Олексій Петрович, Ріттер Павло Григорович, Ковалівський Андрій Петрович, Пріцак Омелян Йосипович, Дашкевич Ярослав Романович, візантологи Міщенко Федір Іванович, Кулаковський Юліан Андрійович та інші. В Україні народилися всесвітньо відомий шумеролог Семюел Крамер, всесвітньо відомий візантолог Шевченко Ігор Іванович, працював російський єгиптолог Олександр Коцейовський (Одеса).

У XIX — на початку ХХ століття східнознавчі дослідження було зосереджено в університетах — Харківському, Київському, Новоросійському, Львівському. У 1919–1930 рр. у складі ВУАН діяли гебраїстична, візантологічна, тюркологічна комісії. У 1927–1931 видавався журнал «Східний світ». У 1926 було створено Всеукраїнську наукову асоціацію сходознавства (ВУНАС). Більшість українських сходознавців у 1930-х рр. були репресовані.

Одним із провідних осередків орієнталістики в сучасній Україні є Інститут сходознавства імені Агатангела Кримського, заснований 1991 року Омеляном Пріцаком (очолював установу до 1998). Інститут видає науковий журнал «Східний світ» і збірник наукових праць «Сходознавство», щорічно проводить «Східнознавчі читання А. Ю. Кримського», «Цирендоржиєвські читання» та інші наукові конференції і семінари.

Див. також

Примітки
  1. Сходознавство // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Займається Африкою південніше Сахари, Північна Африка й далі належить до компетенції східнознавства

Джерела та література
  • Матвєєва Л. В. Сходознавство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 925. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  • Л. Д. Якубова. Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 653. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  • Кіктенко В. О. Нарис з історії українського китаєзнавства. XVIII — перша половина ХХ ст.: дослідження, матеріали, документи. — К., 2002. — 194 с.
  • Місце філософії в інтелектуальних традиціях Сходу / Ю. Ю. Завгородній, С. В. Капранов, К. В. Малахова, А. Ю. Стрелкова, О. А. Ярош. — К. : Наукова думка, 2013. — 248 с. — (Проект «Наукова книга»).
  • Огнєва О. Д. Східні стежки Лесі Українки. — 2-е вид. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008.— 239 с.
  • Орієнтальні студії в Україні: до ювілею Л. В. Матвєєвої: зб. наук. ст. / НАН України, Ін-т сходознавства ім. А. Кримського. — К. : Видавництво Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського, 2010. — 508 с.
  • Папуша І. В. Modus orientalis. Індійська література в рецепції Івана Франка.— Тернопіль, 2000.
  • Розвиток сходознавства в Харківському університеті (1805—2015 рр.) / О. О. Чувпило, Л. О. Чувпило ; М-во освіти і науки України, Харків. нац. ун-т імені В. Н. Каразіна . — Харків: [Щедра садиба плюс], 2015. — 530 с.
  • Сходознавство і візантологія в Україні в іменах: біобібліографічний словник / упорядники: Е. Г. Циганкова, Ю. М. Кочубей, О. Д. Василюк. — К.: Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАНУ, 2011. — 260 с.
  • Слов'янські та тюркські світи в Україні. З історії взаємин у ХІІІ — XVIII ст. / Світлана Біляєва ; НАН України, Ін-т археології. — К. : Ун-т «Україна» ; Бровари (Київ. обл.): Поліщук О. В., 2011. — 523 с. : іл., портр. ; 29 см. — Рез. рос., турец. — Бібліогр.: с. 447—522. — 500 пр. — ISBN 978-966-388-431-8
  • Україна і Схід / Дашкевич Я. Упорядники Г. Сварник, А. Фелонюк; НАН України, Інститут української археології та джерелознавства імені М. С. Грушевського. Львівське відділення; Львівський національний університет імені Івана Франка. — Львів, 2016. — 960 с.; іл. — ISBN 978-966-02-8024-3
  • Щербань Т. О. Сходознавство у Київському університеті св. Володимира: 1834—1918 // Східний світ. — 2006. — № 3. — С. 96-110; № 4. — С. 76-86; 2007. — № 1. — С. 74-82.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.