Ендотоксини

Токсичні властивості ліпополісахариду вперше виявив німецький лікар і мікробіолог Річард Фрідріх Йоганнес Пфайффер, у 1892 році до медичної термінології він ввів назву «ендотоксин» як означення термостабільного компоненту лізату грам-негативних бактерії. Але в подальшому стало ясним, що не тільки грам-негативні бактерії мають ендотоксини, ще для ряду збудників притаманна ендотоксичність.

На відміну від екзотоксинів, дію ендотоксинів на організм не відрізняє специфічність. Ендотоксини, отримані з різних видів мікроорганізмів при введенні в організм спричинюють більш-менш схожі клінічні прояви. Потрапивши до організму, ці токсини починають діяти відразу. У тварин після введення летальних доз ендотоксинів розвиваються слабкість, задишка, розлади кишечника (діарея), зниження температури тощо). Загибель тварин спостерігають через кілька годин. Сироватка крові тварин, яким вводили ендотоксини, не має високої антиендотоксичної активності та не повністю нейтралізує отруйні речовини ендотоксинів.

За хімічною природою ендотоксини є складними глюцидо-ліпідо-поліпептидними комплексами (ліпополісахариди). На відміну від екзотоксинів вони термостабільні. Найбільш вивчені ендотоксини грамнегативних бактерій — збудників черевного тифу, шигельозу, холери.

У лабораторії ендотоксини отримують руйнуванням клітин бактерій різноманітними способами. Серед них розтирання висушених клітин у розчинах кухонної солі, заморожування та відтаювання суспензії бактерій, руйнування ультразвуком, обробка трихлороцтовою кислотою тощо.

• В. Д. Тимаков. Микробиология. — М.: Медицина, 1973. С. 432.

• Wexler H, Oppenheim JD (March 1979). Isolation, characterization, and biological properties of an endotoxin-like material from the gram-positive organism Listeria monocytogenes. Infect. Immun. 23 (3): 845–57. PMC 414241. PMID 110684.