Енн Гетевей

Енн Гетевей народилась у Брукліні (Нью-Йорк) у родині адвоката Джеральда Гетевея й акторки Кейт МакКолі. Родина Гетевей має ірландсько-французьке походження з деякими домішками німецької та індіанської крові. Дівчинку назвали іменем коханої Вільяма Шекспіра і з дитинства мати передавала їй свою зацікавленість акторським мистецтвом. Одночасно Енн та її братів (старшого Майкла і молодшого Томаса) батьки намагалися виховувати в суворих католицьких традиціях, тому якийсь час дівчинка навіть мріяла присвятити своє життя церкві, ставши монахинею, але, зрештою, відмовилась від цієї думки, оскільки католицька церква не сприймає людей нетрадиційної орієнтації — таких, як її старший брат Майкл.

Дитинство дівчинки пройшло в штаті Нью-Джерсі, де вона навчалася у середній школі селища Міллберн, в якій вперше в житті виступила на сцені, граючи у численних шкільних спектаклях. Мати помітила у доньки хист до театральної гри, але наполягла на тому, щоб Енн спочатку здобула освіту, а лише потім вирішувала, ким бути.

Енн Гетевей у 2007

Отож, дівчинка вступила до коледжу Vassar у Покіпсі, а згодом навчалася при Нью-Йоркському університеті в школі «Gallatin School of Individualized Study». Одночасно Енн брала участь в розважальній програмі Barrow Group Theater Company's, де була єдиним підлітком. Також в шкільні роки проявилися її співочі здібності — Енн має голос сопрано і у 1998 році двічі виступала в Карнегі-Холлі з хором коледжів східних штатів (All Eastern US High School Honors Chorus)

Свою першу роль Енн зіграла в телесеріалі «Будь собою» (Get Real). Після його закриття Гетевей відразу отримала кілька пропозицій — одна цікавіша за іншу, обравши зрештою контракт зі студією Disney одразу на два фільми з можливим продовженням. Спершу починалися зйомки фільму «По той бік неба» (The Other Side of Heaven), але на екрани в кінцевому підсумку першим потрапив фільм «Щоденники принцеси» (The Princess Diaries) — і одразу зібрав неймовірну касу, яка більш ніж в шість разів перекрила бюджет стрічки. Натомість інша картина «По той бік неба» (The Other Side of Heaven) про місіонера однієї з християнських конфесій, який працює в Індонезії, пройшла практично ніким не поміченою в обмеженому прокаті, хоч і продемонструвала, що Енн може грати різнопланові ролі. Однак поки що ця сторона її таланту нікого не цікавила — продюсери вимагали «Щоденників принцеси — 2». Втім, робота над ними дещо затягнулась, що дало можливість Гетевей спробувати себе в інших фільмах.

У лютому 2002 року Енн дебютувала на сцені Бродвею у City Center Encores зі спектаклем «Карнавал». Створений Енн образ Лілі у цій постановці дуже сподобався і глядачам, і театральним критикам, адже Енн вкотре продемонструвала не лише акторську, а й співочу майстерність. Але для кінобізнесменів за нею вже закріпилось амплуа героїні сімейних комедій, тому пропозиції надходили вельми одноманітні, як, в результаті, і фільми. І якщо «Ніколас Ніклбі» (Nicholas Nickleby) отримав досить непогані відгуки, то екранізація відзначеного літературними нагородами роману «Зачарована Елла» (Ella Enchanted) була вщент розгромлена критикою — характеристика стрічки, як «блискучої, приторно солодкої цукерки» була найліпшою з отриманих відгуків, а фільм навіть не зміг повернути витрачені на нього кошти.

Таким чином з сімейними фільмами потрібно було закінчувати, адже вони могли остаточно закрити перед Енн двері до хоч якогось акторського майбутнього — сама Енн назвала «Щоденники» в одному зі своїх інтерв'ю «цегляною стіною для кар'єри». І такий шанс випав 2004 року, коли Енн надійшла надзвичайна пропозиція, яка могла б допомогти їй розкрити весь свій талант — роль Крістін у «Привиді опери» в компанії з Джерардом Батлером. Але Енн була змушена відмовитися, оскільки була зв'язана контрактом на продовження історії принцеси — «Щоденники принцеси-2: Як стати королевою» (The Princess Diaries 2: Royal Engagement).

Перший же фільм після закінчення контракту, в якому Гетевей замінила Менді Мур, котра відмовилась від ролі через відверті сцени, отримав скандальну славу — прокат фільму «Крейзі» (Havoc) про двох дівчат із заможних «білих» родин, які вирішують отримати гострі почуття в латиноамериканському кварталі, граючи з підлітковою бандою в її ігри було заборонено в кількох країнах і навіть в рідних США він до кінотеатрів так і не потрапив. Втім, сама Енн навряд чи була засмучена такою його долею — вона довела усім, і в першу чергу собі, що може грати не лише «принцесочок» з підліткових «солодких» стрічок, а й може виконувати справді ризиковані чи просто складні, «дорослі» ролі. Стіну було зламано.

А за нею, як за дверима у відомій казці, виявилась ціла країна чудес. По-перше, практично одночасно з «Крейзі» Енн вдалось пробитися на другорядну роль в фільм «Горбата гора» (Brokeback Mountain), в якому Хіт Леджер і Джейк Джиленгол зображували двох ковбоїв, поміж якими під час випасу отари в горах спалахує незвичайний чоловічий потяг. Стрічка стала головним фільмом 2005-го року з точки зору нагород, оскільки отримала три «Оскари», чотири «Золоті глобуси» та венеціанського «Золотого Лева», і це не рахуючи 63 інші нагороди. Після того, як картину засипає таким «золотим дощем», зазвичай навіть другорядні актори знаходять собі пристойні ролі, оскільки до фільму прикута увага усіх «мисливців за акторськими головами».

Так само трапилось і з Енн. Її природжена елегантність «принцеси» знадобилась для екранізації 2006 року одного з найгучніших літературних творів останнього часу, де гостро висміювався світ моди і жіночих журналів — «Диявол носить Prada» (The Devil Wears Prada). Втім, в Голлівуді всю сатиру з першоджерела видалили і перетворили його на найгламурнішу стрічку усіх часів і народів — наочну демонстрацію останніх досягнень іменитих дизайнерів та стилістів. Черговий раз Енн довелось зіграти перетворення з «попелюшки» в джинсах і розтягнутому светрі в «ікону стиля», одягнену в Gucci та Prada.

І черговий раз вона впоралась з цим відмінно — виконуючи як роль незграбної студентки, так і витонченої світської левиці. Хоч далося їй це нелегко — попри свою струнку фігуру Енн довелось ще більше схуднути, вживаючи одні фрукти й рибу. Як зізнавалась Гетевей журналістам, ця дієта доводила її та виконавицю ролі ще одної секретарки Емілі Блант в прямому значенні до сліз, і вони інколи плакали обійнявшись, над своєю гіркою акторською долею. Попри такі страждання, зате через дивні виправлення оригінального сюжету та «рожевий» фінал фільм не отримав жодної серйозної нагороди, відбувшись лише двома номінаціями на Оскар. Що, втім, не завадило йому отримати більше трьохсот мільйонів зборів, майже десять раз повернувши вкладені в нього гроші продюсерів. А Енн, відповідно, перетворилась нехай не на зірку першого класу, але вже на помітну зірочку.

Зокрема такий статус дав їй можливість нехай і не надто, але перебирати, куди рухатись далі. Вона проявила свій характер одразу, відмовившись від ролі в досить прибутковій підлітковій комедії «Трішки вагітна» (Knocked Up) через власні переконання, а точніше через фінальну сцену, де на весь екран демонструються статеві органи — нехай і не самої акторки, а її дублера. «Я не думаю, що це те, що конче необхідне цьому фільму» — сказала Енн і обрала для себе цнотливу роль Джейн Остін в однойменній екранізації біографії найвідомішої «жіночої» письменниці.

Наступним 2007 року на екрани вийшов успішний рімейк пародійного шпигунського серіалу шістдесятих років, автором якого був відомий Мел Брукс — «Будь Кмітливим» (Get Smart), де Енн грала шпигунку в компанії зі Стівом Кареллом та Двейном «Скелею» Джонсоном. Хоч жодних нагород комедія не отримала, та й відгуки критиків були досить суперечливими, але вона зібрала у світі майже чверть мільярда доларів, ставши найкасовішим фільмом і для Карела, і для Гетевей. Та Енн встигла і на протилежному полі — через кілька місяців на екрани вийшла стрічка «Рейчел одружується» (Rachel Getting Married), яка провалилась в прокаті, але зібрала цілу купу нагород та номінацій, починаючи з нагороди кінофестивалю в Палм-Спрінгс і закінчуючи номінуванням Гетевей на «найкращу жіночу роль» на «Золотий глобус» та премію американської кіноакадемії «Оскар». Таке визнання дорого коштувало самій акторці — надзвичайно напружена роль дівчини на межі нервового зриву, яка збіглась з проблемами в особистому житті Енн, призвела до того, що вона покинула ряди вегетаріанців і почала курити, щоб заспокоюватися.

Ще дві стрічки вийшли наприкінці 2008 року — романтична комедія Війни наречених (Bride Wars), де Енн зображала війну з героїнею Кейт Хадсон за приміщення для весілля, та драма «Пасажири» (Passengers). Першу картину сама Гетевей охарактеризувала як «жахливо комерційну» — і це була правда, в результаті фільм вийшов досить посереднім і не відзначився ані прибутками, ані нагородами. Ще гіршою була доля у «Пасажирів» — досить затягнута і нудна стрічка здобула абсолютний провал в прокаті і нищівну реакцію критиків. Через це, та ще з особистими проблемами на додачу 2009 рік для Енн став роком відпочинку, за винятком маленької ролі в документальній стрічці «PoliWood».

Це, а також фінансова криза, яка підкосила і комерційний кінематограф, дало Гетевей час зібратись з силами, впоратись з особистим життям, кинути курити і вибухнути в 2010 одразу трьома ролями. Першою була провальна американська спроба повторити успіх британського «Реального кохання» — фільм «День святого Валентина» (Valentine's Day) хоч і стартував в перший вікенд з 50 мільйонів доларів зборів, та глядачі досить швидко «оцінили» надуманий сюжет і невдалу акторську гру, тож коли підтяглися критики, стрічку вже можна було і не добивати. Та другий проєкт реабілітував Енн — фільм «Аліса в Країні Чудес» культового режисера Тіма Бертона, яким він продовжив історію Льюїса Керрола про дівчинку Алісу, що провалилась в кролячу нору, став одним з касових гігантів того року, а манірна Біла королева, яку зіграла Гетевей, склала гідну противагу своїй психопатичній Червоній сестрі у виконанні дружини режисера Гелени Бонем Картер. До кінця року ще вийшла на екрани драма «Кохання та інші ліки» (Love and Other Drugs) режисера Едварда Цвіка. За роль Мегі, яка страждає початковою стадією хвороби Паркінсона, Гетевей була номінована на премію «Золотий глобус» у категорії «Найкраща головна жіноча роль».

2012 року Гетевей зіграла проститутку, яка помирає від туберкульозу, у фільмі «Знедолені» і отримала премії «Оскар», «Золотий глобус», Гільдії кіноакторів США і БАФТА у категорії «Найкраща головна жіноча роль другого плану».

2013 року отримала премію «Сатурн» у категорії «Найкраща головна жіноча роль другого плану» за фільм «Темний лицар повертається».

Роль вченої і астронавта Амелії Бренд у науково-фантастичному кінофільмі «Інтерстеллар» 2014 року від Крістофера Нолана приніс Енн номінацію на премію «Сатурн» у категорії «Найкраща головна жіноча роль».

Відомо, що Гетевей вегетаріанка, любить літературу і займається у вільний час дизайном інтер'єрів. В липні 2006-го року Гетевей тиждень брала участь в благодійній місії в Нікарагуа, займаючись вакцинацією дітей від гепатиту. Фактично вона є однією з небагатьох дорослих голлівудських зірок, про яких не ходять брудні чутки, хоч сама вона казала, що ніколи не була святою, просто вміє гарно приховувати своє особисте життя.

Втім, в деякі неприємності Енн через власну довірливість таки втрапила. Італієць Рафаелло Фолліері, який три роки був для неї найближчою людиною, потрапив за ґрати через фінансові махінації з нерухомістю, причому вплутав в них навіть ім'я Гетевей, адже вона фінансувала благодійний фонд Фолліері, гроші з якого той пустив на гулянки та шикарні обіди. Цілий тиждень Енн не могла отямитись від такої підступної зради, та зрештою вкотре вийшла з депресії сама, без будь-яких лікарень, куди так люблять потрапляти голлівудські зірки, і навіть змогла почати жартувати над цим випадком та своїм отриманим досвідом в кількох інтерв'ю.

Дівчина почала зустрічатися з американським актором Адамом Шульманом і, хоч вона за своїм звичним правилом «Чим менше говорять про твої проблеми, тим краще» не надто афішувала цей зв'язок, численні папараці не раз захоплювали закохану парочку на вулицях. 29 вересня 2012 року вони одружилися.

24 березня 2016 року у пари народився син Джонатан Роуз Бенкс. [2]. У листопаді 2019 року народився другий син — Джек Шульман.