Енріко Ріволта

Енріко Ріволта народився 29 червня 1905 року в Мілані. З раннього дитинства захоплювався футболом. Батьками був відданий в футбольну школу міланського «Інтернаціонале».

Дебютував за основний склад «Інтера» в 1922 році, у віці 17 років. Протягом десяти років будучи основним футболістом команди в чемпіонатах Італії Рівольта провів в цілому за «неррадзурі» 265 матчів в яких забив 54 голи. У складі «Інтернаціонале» Ріволта в сезоні 1929/30 став чемпіоном Італії, крім того з міланцями він двічі ставав бронзовим призером першості (1923/24 і 1932/33)[1].

По закінченню сезону 1932/33 за дві тисячі фунтів був куплений футбольним клубом «Наполі», в складі якого в сезоні 1933/34 стає бронзовим призером чемпіонату. Всього за неаполітанців Рівольта провів три сезони, за які зіграв 85 матчів і забив 2 голи[2].

Після цього відбувся його перехід в «Мілан», за який Ріволта провів всього два матчі в кубку Італії.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Крема».

Помер 18 березня 1974 року на 69-му році життя у місті Мілан.

1 січня 1928 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Італії в матчі зі збірною Швейцарії (3:2).

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1928 року в Амстердамі, на якому команда здобула бронзові нагороди.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 2 роки, провів у формі головної команди країни 8 матчів, забивши 1 гол.