Еос

Е́ос (еол. Αυως, іон. 'Hώίς, дор. 'Αώς, атт. 'Έως, з прагрец. ausos; сюди ж відноситься лат. Aurora) — у давньогрецькій міфології — богиня світанку, дочка Гіперіона й Тейї, сестра Геліоса (Сонця) та Селени (Місяця); в поетичній уяві давніх греків постає молодою рожевотілою жінкою, з довгим хвилястим волоссям, у рожевих шатах. Уранці Еос підіймається з Океану і мчить на колісниці, запряженій парою крилатих коней, провіщаючи появу свого брата Геліоса. її вітає ранкова зірка, а інші зорі гаснуть. Часом ототожнюється з Гемерою (Днем). Чоловіком Еос був титан Астрей, від якого вона народила багато зірок та чотирьох вітрів — Аргеста, Еорея, Зефіра й Нота. Прекрасна богиня не була байдужа й до вроди смертних юнаків. Вона вшанувала своїм коханням Оріона, Клейта й Тітона, з яким мала синів Ематіона, Кефала та Мемнона. Під час Троянської війни Мемнона вбив Ахіллес. Поховавши сина, Еос плаче за ним, укриваючи землю сльозами-росою. Римляни звали Еос Авророю. Вважається матір'ю Люцифера.

Еос
дав.-гр. Ἠώς
Місце проживання	небо
Батько	Гіперіон[1][2]
Мати	Тейя[1]
Брати, сестри	Геліос[1] і Селена[1]
У шлюбі з	Астрей, Cephalusd і Тітон
Діти	Борей, Зефір, Нот, Геспер, Phaethon, Phosphorusd, Apeliotesd, Евр, Caeciasd, Lipsd, Scirond, Астрея, Pyroeisd, Phaenond, Stilbond, Aoosd, Emathiond[1], Мемнон[1] і Argestesd
Медіафайли у Вікісховищі

Гвідо Рені «Аврора», але «Колісниця Аврори»

На честь божества названо астероїд 221 Еос[3].