Епюр

Епюр (рос. эпюр, англ. diagram, curve, projection; нім. Zeichenebene f, Bildenebene f, Aufrißebene f, Aufriß m, Figur f) — креслення, на якому просторова фігура зображена її ортогональними проєкціями, суміщеними в одній площині.

Літак Hawker Sea Hawk, зображений з допомогою епюра Монжа

Зазвичай воно дає 3 види: фронтальну, горизонтальну і профільну проекції (фасад, план, профіль). Креслення проектується на взаємно перпендикулярні, а потім розгорнуті на одну площині.

Історія

У першій половині XVIII століття в європейському кораблебудуванні склалася практика розташовувати проекцію теоретичного креслення (поєднану з видом ютів надбудов з корми), яка приблизно відповідала сучасній проекції «Корпус», зліва від основного виду з правого борту, нині званого «Бік», а проекцію «напівширота» — під останнім.

Будучи одним з міністрів в революційному уряді Франції, Гаспар Монж багато зробив для її захисту від іноземної інтервенції і для перемоги революційних військ. Почавши із завдання точної різки каміння за заданими ескізами стосовно до архітектури і фортифікації, Монж прийшов до створення методів, узагальнених ним згодом в новій науці — нарисної геометрії, творцем якої він по праву вважається. З огляду на можливість застосування методів нарисної геометрії у військових цілях при будівництві укріплень, керівництво Мезьєрської школи не допускало відкритої публікації аж до 1799 р.[1]

Система двох площин проекції
рис.1 Система двох площин проекцій: а — розташування площин проекцій; б — поєднання площин проекцій

В даному випадку, для побудови зображення в двох площинах проекцій, горизонтальна площина проекцій П1 і фронтальна площина проекцій П2 поєднуються в одну, як показано на рис. 1. У перетині вони дають вісь проекцій x і ділять простір на чотири чверті (квадранта).

Система трьох площин проекцій
рис.2 Система трьох площин проекцій: а — розташування площин проекцій; б — поєднання площин проекцій

В системі трьох площин проекцій поєднуються всі три площини проекцій (П1 — горизонтальна, П2 — фронтальна и П3 — профільна), як показано на рис.2. Площини утворюють три осі проекцій (осі координат) і вісім прямокутних тригранників, ділячи простір на вісім октантів.

Для проектування точки А на площині проекцій використовуються наступні її координати: П1 — А′(x, y) П2 — А′′(x, z) П3 — А′′′(y, z)


Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Краткий справочник по начертательной геометрии и машиностроительному черчению / Н. П. Сберегаев, М. А. Герб. М. — Л., Машиностроение, 1965, 264с.
  • Курс начертательной геометрии / В. О. Гордон, М. А. Семенцов-Огиевский. М.: Наука. 1971. 367с.
  • Краткий курс начертательной геометрии / И. С. Альтшулер. Минск, Высшая школа, 1965. 271с.
  • Начертательная геометрия / С. А. Фролов. — М.: Машиностроение, 1978—240с.

Примітки
  1. Monge G. Géométrie descriptive. — Paris, 1799. — 132 p.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.