Епіглотит
Епіглотит — запалення надгортанника. Найбільш небезпечним є гострий епіглотит, оскільки існує висока ймовірність повного перекриття дихальних шляхів, що є загрозою життю пацієнта.
| Епіглотит | |
|---|---|
| Спеціальність | пульмонологія |
| Причини | Haemophilus influenzae[1] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| DiseasesDB | 4360 |
| MeSH | D004826 |
| SNOMED CT | 80384002 |
 Epiglottitis у Вікісховищі | |
Бактерійний епіглотит — гостре ураження надгортанника бактеріями, що швидко призводить до тяжкої обструкції дихальних шляхів.
Етіологія та патогенез
У більшості випадків (близько 95 %) захворювання викликає Haemophilus influenzae типу B (англ. Hib). У числі збудників можуть бути також стафілокок, стрептокок, пневмокок.
Після інфікування дуже швидко розвивається запалення надгортанника і підтримувальної його черпакувато-підгорлової складки. Надгортанник стає набряклим і гіперемованим. Звисаючи і відхиляючись назад, надгортанник закриває вхід у гортань, викликаючи тяжку обструкцію дихальних шляхів. Перекладання дитини в положення лежачи може призвести до асфіксії і зупинки серця.
Клінічні прояви
Епіглотит не має сезонної залежності. Захворювання виникає гостро і швидко прогресує. Появляється біль у горлі, дисфагія, стридор, наростають тахіпное і ціаноз. Найпоширенішими ознаками є розвиток гарячки, біль у горлі, слинотеча, які не піддаються контролю, класична «поза триноги», утруднене дихання та дратівливість, ознаки інтоксикації.
Дитина перелякана і неспокійна, займає вимушене положення (сидить із нахилом тулуба вперед і витягнутою шиєю, прагнучи відвести надгортанник від голосової щілини)
Дорослі можуть мати менш виражену клінічну картину набагато рідше потребують інтубації у порівнянні з дітьми (лише близько 20 % дорослих потребують інтубації)
Діагностика
- Ларингоскопія
- Рентгенографія шиї у боковій проєкції
- ЗАК з формулою
- Бактеріологічне дослідження крові
- Бактеріологічне дослідження матеріалу з надгортанника
Диференційний діагноз проводиться з перитонзилярним абсцесом, тонзилітом, аспірацією чужорідного тіла, анафілаксією, крупом, занурення/утоплення, астмою.[2]
Лікування
Лікування на догоспітальному етапі
Дитина з діагнозом епіглотиту повинна бути терміново госпіталізована у реанімаційне відділення. Методом вибору при ДН ІІІ ступеня повинна бути продовжена оротрахеальна або назотрахеальна інтубація. Лікарям лінійних бригад ШМД до приїзду спеціалізованої бригади (при гострому дефіциті часу і декомпенсації ДН у дитини) необхідно застосовувати конікотомію (крикотиреоїдотомію). Необхідне також встановлення периферичного венозного доступу (флекс-катетер), проведення дезінтоксикаційної інфузійної терапії розчинами кристалоїдів; введення антибіотиків — цефтріаксон у разовій дозі 40–50 мг/кг або амоксиклав — 20–30 мг/кг; перед транспортуванням — одноразове введення кортикостероїдних препаратів (преднізолон) у дозі 3–5 мг/кг; обов’язково потрібно проводити інгаляції зволоженим киснем і з метою седації вводити в/в 20% оксибутират натрію 70–100 мг/кг або 0,5% сибазон у дозі 0,3–0,5 мг/кг.
Див. також
Примітки
- Disease Ontology — 2016.
- ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА: ДОГОСПІТАЛЬНИЙ ЕТАП. НОВИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ МОЗУ. — 2019. — С.129? 148? 154.
Джерела
- Епіглотит BMJ Best Practice, 2017
- ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ У ДІТЕЙ. Б.М. Голдовський, В.П. Медведєв, Є.В. Сідь // ГАЗЕТА "НОВИНИ МЕДИЦИНИ ТА ФАРМАЦІЇ" 15 (425) 2012. Ел.джерело
Література
- БІОХІМІЧНІ МАРКЕРИ ГОСТРОГО ЕПІГЛОТИТУ. Алекберов С.О., Наконечна О.А. Ел.джерело
- Стан хрящової тканини у хворих на гострий епіглотит у дорослих при різних формах запалення / Т. В. Почуєва та ін. - Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - Київ, 1924. - 2018, N 3с, С.107-108.
- СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ ЕПІГЛОТИТІВ У ДОРОСЛИХ. ДАВИДЕНКО В.Л. / АВТОРЕФЕРАТ дисер. на здобуття наук.ст. к.м.н., ХМАПО. - Київ, 2020. - 23 с.