Ціаноз

Існують 2 принципові форми ціанозу:

• Центральний ціаноз — характеризується зниженим насиченням кисню артеріальної крові внаслідок право-лівого шунтування крові або погіршення функції легень.
• Периферійний ціаноз — характеризується спазмом судин шкіри внаслідок низького серцевого викиду, або перебування на холодному повітрі чи у холодній воді.

Ціаноз шкіри може виникати в силу таких головних причин:

• обструкції, обтюрації, звуженні дихальних шляхів при стриктурах, травмах, пухлинах, бронхолегеневих кровотечах, аспіраційному синдромі, чужорідних тілах, тиску ззовні, при бронхоспазмі;
• порушенні дихального механізму : механічне порушення дихання при ушкодженні каркаса грудей, запальних захворюваннях легеневої тканини, пневмофіброзі, при пухлинах, кістах, функціональному порушенні дихання (частоти, глибини, ритму);
• зменшенні об'єму плевральної порожнини (гідроторакс, пневмоторакс, піоторакс, гемоторакс, хілоторакс); асциті, релаксації діафрагми, парезі кишковика, деформації хребта;
• при захворюваннях серця і судин: сині вади серця, перикардити, порушення скорочувальної здатності міокарду, тромбоемболії, склерозі, ендартеріїті легеневої артерії (синдром Аерца).

Лікування хворих з ціанозом визначається основним захворюванням. Нерідко, в основному в гострих випадках, наявність ціанозу може бути показанням до кисневої терапії, інтенсифікації лікування основного захворювання. У таких випадках зменшення ціанозу розцінюється як показник ефективності лікування, що проводиться. При гостро виниклому ціанозі необхідно негайно викликати швидку допомогу.

• Акроціаноз
• Дифузний ціаноз

• Braunwald's Heart Disease: A Textbook of Cardiovascular Medicine, 7th ed., (October 20, 2004) Saunders ISBN 0-7216-0479-X (P.?)

• ЦІАНОЗ