Епідидиміт

Епідидиміт (від лат. epididimis) — запалення придатка сім'яника, яке характеризується запальним процесом, гіперемією, набряклістю у ділянці калитки (яку ще називають мошонкою).

Епідидиміт
Спеціальність урологія
Препарати цефтріаксон[1], офлоксацин[1], ципрофлоксацин[2] і levofloxacin hemihydrated[2]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 N45.0
DiseasesDB 4342
eMedicine

med/704 radio/261

emerg/166
MeSH D004823
 Epididymitis у Вікісховищі

Форми

Розрізняють гостру та хронічну форми.

У разі невчасного лікування до захворювання епідидиміту може приєднуватися орхіт. З подальшим розвитком орхіепідидиміту.

Причини захворювання

До причин виникнення належать:

  • потрапляння інфекційного агента з сечовивідного каналу, за допомогою сім'явиносних проток. Захворювання може бути обумовлено такими класами мікроорганізмів: бактерії, віруси, гриби, інфекції, що передаються статевим шляхом (гонорея, хламідіоз, гарднерели, трихомонади).
  • застосування сечовивідних катетерів
  • ускладнені форми уретриту та простатиту.
  • ускладнення, що виникло на фоні перенесеного раніше епідемічного паротиту.
  • утруднене сечовипускання як причина аденоми
  • ускладнення при захворюванні на туберкульоз
  • травматичне ушкодження калитки
  • переохолодження зовнішніх статевих органів

Вікові варіації

Епідидиміт часто спостерігається у чоловіків у віці від 15 і до 30 років, а також після 60. Діти хворіють рідко.

Клінічні прояви
  • наявність крові в спермі
  • болючий набряк калитки
  • гарячковий стан
  • дискомфорт у нижній частині живота або тазу
  • паховий біль
  • м'які, «опухлі» області паху на ураженій стороні
  • поява кісти (пухлина) в калитці
  • біль під час еякуляції
  • біль або печіння під час сечовипускання
  • біль в калитці, яка посилюється під час дефекації
  • виділення з сечовивідного каналу (уретра) (отвір на кінці пеніса)

Діагностика

Лікування
  • Ваш лікар-куратор призначить ліки для лікування інфекції. Інфекції, що передаються статевим шляхом, вимагають особливих антибіотиків! Ваші статеві партнери також повинні лікуватися! Вам можуть знадобитися знеболювальні та протизапальні препарати.
  • Ліжковий режим, рекомендується піднімання калитки та застосування пакетів з льодом. Дуже важливим є подальше відвідування свого лікаря-куратора, щоб з'ясувати, чи зникла інфекція повністю.

Ускладнення

Ускладнення від епідидиміту такі:

  • Абсцес калитки
  • Хронічний епідидиміт
  • Нориця (фістула) на шкірі калитки
  • Омертвіння тканин яєчок через нестачу крові («міокарда» яєчок)
  • Безплідність

Важливо: Гострий біль у мошонці — ознака потреби невідкладної медичної допомоги. У цьому випадку негайно виконується виклик бригади швидкої допомоги або огляд лікаря.

Лікування

У гострій формі при підозрі на інфекцію використовуються антибіотики. З метою боротьби і з гонореєю, і з хламідіями препаратами вибору часто є азитроміцин та цефіксим. Фторхінолони більше не рекомендуються, тому що гонорея дуже стійка проти такого класу ліків.[5] Як варіант, замість азитроміцину може бути застосовано доксициклін. Для випадків захворювання, викликаних кишковими організмами (такими як E. coli), рекомендуються офлоксацин або левофлоксацин.[5] У дітей фторхинолонів та доксицикліну краще уникати.

Профілактика
  • Ви можете запобігти ускладненням епідидиміту, поставивши хворому діагноз на ранній стадії.
  • Призначення антибіотиків в передопераційний період.
  • Практика безпечного сексу (статевий акт тільки з одним партнером за раз, використання презервативів) може допомогти запобігти епідидиміту.
  • Попередження захворювань, які призводять до епідидиміту.
  1. NDF-RT
  2. Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.