Ерлінг Скакке

Народився в Етні в Гордаланні. Син знатного норвежця Кюрпінга-Орма і Рагнхільд. В 1152–1155 рр. Ерлінг брав участь разом з ярлом Рьонгвальдом Калі Кольссоном Оркнейським в хрестовому поході, під час якого відвідав Святу землю, Константинополь і Рим. Під час битви з арабами на Сицилії був поранений шаблею в шию і отримав прізвисько Скаккі («Кривий»).

Після свого повернення на батьківщину одружився з принцесою Крістіне Сігурдсдоттер, дочці норвезького короля Сігурда I Хрестоносця (1103—1130). Ерлінг Кривий став одним з найближчих сподвижників конунга Інге I Харальдссона (1136—1161). У 1157—1161 роках брав участь на боці норвезького короля Інге I Горбаня в боротьбі з його противником Гоконом Широкоплечим. У лютому 1161 року Інге Горбань був розбитий Гоконом II в битві під Осло і загинув.

Magnus Erlingsson

Після загибелі Інге I Харальдссона Ерлінг Кривий зібрав всіх великих норвезьких лендрманнів, прихильників покійного конунга. На зборах лендрманни обрали новим конунгом Норвегії 5-го Магнуса, сина Ерлінга.

Спочатку Ерлінг Кривий з сином і своїми прихильниками відправився в Данію. Данський конунг Вальдемар I Великий обіцяв надати Магнусу Ерлінгссону військову допомогу в боротьбі за владу. Натомість Ерлінг Кривий обіцяв передати Данії колишні володіння конунгів Гаральда Синьозубого і Свена Вилобородого в Норвегії (провінцію Вік).

Навесні того ж року Ерлінг Кривий повернувся до Норвегії, зібрав військо і почав війну проти конунга Гокона Широкоплечого. Ерлінг Скаккі захопив міста Берген і Тенсберг разом з усім флотом Гокона. Сам конунг Гокон Широкоплечий втік до Тронхейму.

Влітку 1162 р. Ерлінг Кривий з флотом відплив на північ проти Гокона. 7 липня битві поблизу Секкена в Ромсдалені конунг Гокон Широкоплечий був розгромлений і смертельно поранений, а більшість його воїнів загинуло.

Після своєї перемоги над Гоконом, Ерлінг Скаккі зібрав тінґ, на якому його син Магнус був проголошений конунгом всієї Норвегії. Однак прихильники Гокона широкоплечого під керівництвом ярла Сігурда не припинили боротьбу і проголосили новим конунгом свою людину Сігурда Вихованця Маркуса, який доводився братом Гокону Широкоплечому. Бунтівники розділили свої сили на дві частини, на чолі яких знаходилися конунг Сігурд і ярл Сігурд. Бунтівники підкорили своїй владі лише невелику частину країни. Конунг Сігурд і його вихователь Маркус відсиджувалися в безпечному місці, а ярл Сігурд зі своїм загоном здійснював набіги на Оппланн і Вік.

В рештій частині Норвегії панував мир і спокій. Ярл Ерлінг Кривий збирав бондів на тінґи, на яких повідомляв їм про безчинства ярла Сігурда і його загону. Розгнівані бонди на тінзі і засудили ярла Сігурда і його людей, як живих, так і мертвих. Ерлінг Кривий, зібравши військо, вистежив ярла Сігурда і розгромив його загін (500 чол.) в Хравснесі. Потім воїни Ерлінга вирушили на пошуки Маркуса і його вихованця Сігурда. Вони втекли спочатку на острів Хісінген, а звідти вглиб материка, спочатку в Опплан, а потім до Тронхейма, де їх прийняли добре і навіть визнали Сігурда конунгом.

Сігурд зібрав податки з жителів прибережних районів і влітку 1163 відправився до Бергена, але по дорозі був розбитий конунговим флотом під керівництвом Ніколаса Сігурдссона. Невелика дружина Сигурда розсіялася, а сам він разом з Маркусом сховався на острові Скарпа, де їх зловили люди Ерлінга і відвезли в Берген.

29 вересня 1163 ріку вони обидва були страчені: Сігурду відрубали голову, а Маркуса повісили.

Влітку 1164 Ерлінг Скаккі скликав в Бергені велику раду, на якій взяли участь архієпископ Йостейн, папський легат Стефан і багато інших єпископів і знатні люди Норвегії. На раді було схвалено право церкви збільшити податки, що стягуються з бондів, а церковні закони були визнані обов'язковим до виконання нарівні зі світськими. 8-річний конунг Магнус Ерлінгссон був урочисто помазаний на царство і коронований. Таким чином, Магнус став повноправним королем в очах норвежців, хоч і не походив з роду Інглінги. Був прийнятий закон, згідно з яким норвезький трон мав передаватися у спадок старшому синові. Ярл Ерлінг Кривий став фактичним правителем держави при своєму малолітньому синові.

Після того як влада Магнуса Ерлінгссона над усією Норвегією була узаконена, данський король Вальдемар I Великий надіслав посольство до Норвегії і нагадав ярлу Ерлінг Кривому про його обіцянку передати Данії частину провінції Вік. Ерлінг Кривий прибув у Вік і зібрав тінґ, де місцеві бонди відмовилися переходити під владу датчан. Розгніваний Вальдемар Данський зібрав військо і вирушив у похід проти норвежців.

Навесні конунг Вальдемар з військом висадився в Віке, але місцеві селяни зібрали ополчення і Вальдемар не наважився напасти на них, вважаючи за краще направити свою армію на схід проти язичників. Незабаром Крістіне, дружина Ерлінга Скаккі, вирушила до Данії, де була добре прийнята своїм двоюрідним братом, конунгом Вальдемаром Великим. З ініціативи Крістіне, Ерлінг відправився в Данію для примирення. Він був залишений при дворі данського конунга в якості заручника, а Вальдемар Великий відправив до Норвегії архієпископа Абсолона. Незабаром був укладений мир, Вальдемар Великий надав Ерлінгу Скаккі титул ярла і передав йому у володіння Вік.

Поступово в Норвегії накопичилося багато протиріч між правлячою верхівкою — королем і його оточенням, духовенством і великими землевласниками — і нижчими верствами суспільства, збіднілими селянами.

У 1166 році, коли Ерлінг Кривий знаходився в Данії, проти нього підняли повстання в Оппланні Олав Гундбрандссон, син Марії, дочки конунга Ейстейна Магнуссона і його вихователь Сігурд Ковпак. Вони зібрали військо, де на їх сторону перейшли багато бондів. Олав був проголошений конунгом в Оппланні. Конунг Олав і Сігурд Ковпак почали здійснювати походи в Оппланн та Вік. Після свого повернення з Данії ярл Ерлінг Кривий з військом вирушив у Вік, він залишався влітку на кораблях, а восени був у Осло. У Рюд'єкуле Ерлінг Скаккі з невеликою дружиною потрапив в засідку і був розбитий Олавом. Багато воїнів ярла Ерлінга загинули, він сам був поранений в лівий бік, але зміг вирватися із засідки і сховався на кораблях. Ерлінг Кривий повернувся в Вік і залишався там до кінця літа. Конунг Олав зі своєю дружиною зміцнився в Оппланні.

Навесні 1168 року конунг Олав з дружиною вирушив у Вік і взяв данину з жителів прибережних районів. Ерлінг Кривий дізнався про це і рушив з усім військом на схід назустріч Олаву. У битві біля Стангіра Ерлінг Скаккі завдав повної поразки конунга Олаву. Сігурд Ковпак і багато воїнів Олава загинули, а сам конунг втік в Данію, де незабаром помер.

Автор: Erik Werenskiold (1899). Ілюстрація до саги Магнуса Ерлінгсона, «Ерлінг і його люди переходять річку»

В 1174 у Вік спалахнуло нове повстання проти ярла Ерлінга Кривого. Його очолив Ейстейн на прізвисько «Дівчинка», який називав себе сином конунга Ейстейна II Харальдссона. Бунтівники, які спочатку були просто зграєю розбійників, були настільки бідні, що часто не мали нормального взуття і обмотували ноги берестою, за що отримали прізвисько «біркебейнери», тобто «берестоногі».

За кілька років військо біркебейнерів зросло в кілька разів, що дозволило їм взяти під свій контроль частину Вік і Тренделаг.

Весною 1179 Магнус і його батько Ерлінг Скаккі вибили біркебейнерів з Тронхейму, але Сверрір під час відступу на південь раптово розвернувся і напав на конунга Магнуса. 19 червня 1179 в битві при Кальвскіннете Сверрір здобув перемогу над королівською армією. У цій битві загинув ярл Ерлінг Кривий.

Ерлінг Кривий був одружений з Крістіною Сігурдсдоттер (бл. 1125–1178), дочці норвезього конунга Сігурда Хрестоносця. Діти:

• Магнус V (1156—1184), король Норвегії (1161—1184)
• Рагнхільд, дружина Йона Торбергссона з Рандаберга

Позашлюбні діти від наложниць:

• Хрейдар
• Егмунд
• Фінн
• Сігурд

• Круг Земной. Сага проо Магнуса сина Ерлінга
• Круг Земний. Сага про Сверріра