Ерік Ельмосніно
Ерік Ельмосніно (фр. Éric Elmosnino; нар. 2 травня 1964, Сюрен, О-де-Сен , Франція) — французький актор і музикант, лауреат премії «Сезар» 2011 року за найкращу чоловічу роль у фільмі «Генсбур. Герой і хуліган» .
Ерік Ельмосніно | |
---|---|
фр. Éric Elmosnino | |
Е. Ельмосніно на церемонії «Сезара» у 2015 р. | |
Дата народження | 2 травня 1964 (57 років) |
Місце народження | Сюрен, О-де-Сен, Франція |
Громадянство | Франція |
Професія | актор, музикант |
Alma mater | Вища національна консерваторія драматичного мистецтва |
Роки активності | 1985 — наш час |
IMDb | ID 0255475 |
Сезар (2011) | |
Ерік Ельмосніно у Вікісховищі |
Біографія та кар'єра
Ерік Ельмосніно народився у французькому місті Сюрен (департамент О-де-Сен). Після закінчення Національної Консерваторії драматичного мистецтва почав співпрацювати з театром Дез Амандьєрс (фр. Théâtre Nanterre-Amandiers) у Нантеррі.
Дебютувавши в кіно у 1985 році роллю Тоні у фільмі Мішеля Ланга «Для вас, хлопчики» (фр. À nous les garçons), наприкінці 1980-х-початку 1990-х Ельмосніно знімався у невеликих ролях, віддаючи перевагу роботі у театрі.
У 1992 році Ерік Ельмосніно зіграв першу велику кінороль Крістіана Рібеа у сімейній комедії «Список убитих на війні» (фр. Tableau d'honneur). У 2009 році він був запрошений режисером Джоан Сфар на головну роль відомого поета і хулігана в музичну біографічну драму «Генсбур. Герой і хуліган». За цю роботу актор отримав премію «Сезар» за найкращу чоловічу роль. Вдруге був номінований на «Сезара» у 2015 році за найкращу чоловічу роль другого плану у стрічці «Сім'я Бельє», але нагороди не отримав.
Фільмографія (вибіркова)
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1985 | ф | Для нас, хлопчики | À nous les garçons | Тоні |
1986 | ф | Настрої | États d'âme ... | |
1992 | ф | Список убитих на війні | Tableau d'honneur | Крістіан Рібе |
1994 | ф | Полковник Шабер | Le colonel Chabert | Десрош |
1996 | ф | Берні | Bernie | продавець відео |
1997 | тф | Les années lycée: Petites | учитель хімії | |
1997 | кф | Тема | Le sujet | Антуан |
1998 | ф | Кінець серпня, початок вересня | Fin août, début septembre | Тома |
1999 | ф | Життя мене не лякає | La vie ne me fait pas peur | учитель |
2001 | ф | Electroménager | Жан | |
2001 | кф | Моя найкраща любов | Mon meilleur amour | Матьє |
2001 | ф | Свобода-Олерон | Liberté-Oléron | Серджо, механік |
2001 | ф | Салют | Veloma | L'équipier à terre |
2003 | тф | Докази кохання | Une preuve d'amour | Себастьєн Маделін |
2003 | ф | Зелений рай | Vert paradis | Серж |
2003 | ф | Нуль дефектів | Zéro défaut | Жеремі |
2005 | ф | Око іншого | L'oeil de l'autre | Жером |
2005 | ф | Красунечка | Gentille | Марко |
2007 | тф | Як птах | La promeneuse d'oiseaux | Абель, наймит |
2007 | ф | Enfin seul(s) | Давид | |
2007 | ф | Творче життя | La vie d'artiste | колишній Аліси |
2007 | ф | Сон попередньої ночі | Actrices | Раймон |
2008 | ф | Літній час | L'heure d'été | комісар поліції |
2008 | ф | Вторгнення | Intrusions | Франсуа Лебрюн |
2008 | тф | Графиня де Монсоро | La dame de Monsoreau | Шико |
2009 | ф | Батько моїх дітей | Le père de mes enfants | Серж |
2009 | ф | Одного разу у Версалі | Bancs publics (Versailles rive droite) | сплячий |
2010 | ф | Генсбур. Герой і хуліган | Gainsbourg (Vie héroïque) | Серж Генсбур |
2010 | ф | Усі дівчата плачуть | Toutes les filles pleurent | П'єр |
2010 | тф | Чудова історія Франсуа Рабле | La très excellente et divertissante histoire de François | Франсуа Рабле |
2011 | ф | Майк | Mike | Гайнц |
2011 | ф | Леа | Léa | Жульєн |
2011 | ф | Війна ґудзиків | La guerre des boutons | пан Мерлін |
2011 | ф | Канікули на морі | Le Skylab | Жан на прізвисько «Жако», батько Альбертіни |
2011 | тф | Ритуальні вбивства | Rituels meurtriers | Бастьєн Беніта |
2012 | тф | Справа Горджі | L'affaire Gordji, histoire d'une cohabitation | Жиль Булю |
2012 | ф | Психи | Ouf | Франсуа |
2012 | ф | Піратське телебачення | Télé gaucho | Жан-Лу |
2013 | ф | Кохання у квадраті | Des gens qui s'embrassent | Зеф Малковіч |
2013 | ф | Готель романтичних побачень | Hôtel Normandy | Жак Дельбуаз |
2013 | ф | Серця чоловіків 3 | Le coeur des hommes 3 | Жан |
2014 | ф | Напевно | À coup sûr | Трістан Ферсен |
2014 | ф | Сім'я Бельє | La famille Bélier | Фаб'єн Томассон |
2015 | ф | Шик! | Chic! | Жульєн Лефорт |
2021 | ф | Мій вовк | Mystère |
Визнання
Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
---|---|---|---|---|
Міжнародний кінофестиваль у Люшоні | ||||
2003 | Найкращий актор | Докази кохання | Нагорода | |
Кінофестиваль Трайбека | ||||
2010 | Найкращий актор | Генсбур. Герой і хуліган | Номінація | |
Премія «Сезар» | ||||
2011 | Найкращий актор | Генсбур. Герой і хуліган | Нагорода | |
2015 | Найкращий актор другого плану | Сім'я Бельє | Номінація | |
Кришталевий глобус | ||||
2011 | Найкращий актор | Генсбур. Герой і хуліган | Номінація | |
Золота зірка кіно | ||||
2011 | Найкращий актор-новачок | Генсбур. Герой і хуліган | Нагорода | |
2011 | Найкращий актор (разом з Жераром Депардьє у фільму «Останній мамонт Франції») | Нагорода |
Примітки
- Повний перелік нагород на номінацій Еріка Ельмосніно на сайті IMDb(англ.)