Ерін Брокович

Ерін Брокович-Елліс (англ. Erin Brockovich-Ellis, уроджена Ерін Л. Е. Петті (Pattee), 22 червня 1960) — американська активістка захисту навколишнього середовища та прав споживачів, що попри відсутність юридичної освіти зіграла важливу роль у справі проти газового гіганта Pacific Gas and Electric Company (PG&E) в Каліфорнії (1993). Її успішний позов і судовий процес екранізовано в оскароносному фільмі Ерін Брокович (2000) з Джулією Робертс. Відтоді Брокович стала медіаперсоною, телеведучою власних програм: Challenge America with Erin Brockovich на та Final Justice. Нині президентка консалтингової фірми Brockovich Research & Consulting, а також юрисконсультка у нью-йоркській фірмі Weitz & Luxenberg, що займається позовами про пошкодження азбестом, та Shine Lawyers у Австралії.

Ерін Брокович
Ім'я при народженні Ерін Л. Е. Петті
Народилася 22 червня 1960(1960-06-22) (61 рік)
Лоренс, Канзас, США
Громадянство  США
Місце проживання Нью-Йорк
Діяльність Президент Brockovich Research & Consulting
Галузь право
Alma mater старша школа Лоренсаd і Університет штату Канзас
Батько Френк Паттіd
У шлюбі з Шон Браун (1982–1987)
Стівен Брокович (1989–1990)
Ерік Л. Елліс (з 1999)
IMDb ID 0004777
Сайт brockovich.com
Брокович у 2019 році

Життєпис

Ерін Петті народилася в Лоуренсі, штат Канзас, 22 червня 1960 року в родині журналістки Сінді Аш. (Cindy H., уродж. О'Ніл, 1923–2008) та промислового інженера Френка Патті (1924–2011) останньою з чотирьох дітей (Френк, Томас (1954–1992) сестра Джоді). У молодості[коли?] отримала діагноз дислексії і вчилась не дуже добре. Закінчивши середню школу Лоуренса в 1978, відвідувала Канзаський державний університет, звідки перейшла до коледжу міс Уейд з мерчендайзингу моди (нині Уейд-коледж) в Далласі, Техас, де в 1980 році закінчила аспірантуру з прикладних мистецтв.

Після здобуття ступеня переїхала з подругою[якою?] в Ньюпорт-Біч, штат Каліфорнія, де кілька місяців працювала стажисткою з менеджменту в Kmart. В 1981 році виграла конкурс краси Міс Тихоокеанського узбережжя і залишила конкурс після перемоги. В цей час познайомилася з Шоном Брауном, з яким одружилася у квітні 1982. Разом з ним кілька років подорожувала країною, протягом яких народила двох дітей, Метью і Кеті. Розлучилася в 1987 році.

Щоб утримувати дітей, мати-одиначка працювала брокеркою в брокерській фірмі в Рено, штат Невада. Там зустріла Стіва Брокович, з яким одружилася в 1989, але через рік розлучилася, тоді й дізналася, що вагітна третьою дитиною, Елізабет.

Брокович одружилася з третім чоловіком Еріком Еллісом у 1999 році. Позов на розлучення тривав більше десяти років.

Правозахист населення Хінклі

Незабаром після розлучення Брокович потрапила в серйозну автоаварію, через яку вимушена оперувати шию. Потім переїхала в Лос-Анджелес долину Сан-Фернандо, де найняла юридичну фірму Masry & Vititoe[1] представляти себе в справі про нещасний випадок. Брокович врешті отримала невелике відшкодування.

З 1992 виконує канцелярську роботу у фірмі Еда Масрі. Одного разу під час подачі документів у справі про нерухомість за участю енергетичного гіганта Pasific Gas and Electric Company (PG&E) Брокович зауважила, що документи включали зразки крові. Вона взялася розбиратися в питанні і вирушила до каліфорнійського пустельного міста Хінклі, де розміщена компресорна станція 1952-го року будівництва, що є частиною газопроводу до затоки Сан-Франциско. В ході відвідин Брокович виявила докази, що зв'язують цілий ряд поширених у цій місцевості захворювань (серед яких рак) з високим рівнем шестивалентного хрому, виявленого в питній воді. Коли забруднення простежили до компресорної станції PG&E в Хінклі, більше 600 сотень жителів міста найняли Masry & Vititoe в 1993, щоб представляти їх. За матеріалами суду, PG&E знали про викиди і намагалася приховати забруднення. Між 1952 та 1966 PG&E використовували хром для охолодження баштової системи, щоб подолати корозію. Використана вода скидалася в невідгороджені ставки на території завожу, частина просочувалася у грунтові води, впливаючи на територію близько 2 кілометрів навколо.[2] Служба регіонального контролю якості води взяла ділянку під контроль у 1968.

Справа Anderson, et al. v. Pacific Gas & Electric була врегульована в 1996 за 333 млн доларів, найбільшу суму врегулювання[уточнити термін] в позові прямої дії в історії США. Фірма Masry & Vititoe, юристкою якої була Брокович, отримала 133.6 мільйонів з цієї суми, а сама Брокович за доведення справи до суду отримала 2,5 мільйона доларів.[3] Завдяки її зусиллям сотні людей отримали компенсації.

Дослідження Каліфорнійського реєстру раку у 2010 виявило "нічим не примітні показники раку в Хінклі з 1988 по 2008".[4] Епідеміолог дослідження сказав, що 196 випадків раку, виявлені з 1996 по 2008, — це менше, ніж можна було очікувати з демографією та місцевими показниками раку.[4]

Станом на 2016, середні рівні шестивалентного хрому у Хінклі були 1.19 ppb, пікові — 3.09 ppb. Для порівняння, на компресорній PG&E у Топок (Арізона) в середньому 7.8 ppb, а пік 31.8.[5]

Екранізація

Розголос боротьби Брокович із газовим гігантом привернув увагу продюсерської компанії Денні ДеВіто Jersey Films, яка купила права на історію Брокович в 1995 році.

Історія Ерін Брокович лягла в основу сюжету фільму Стівена Содерберга Ерін Брокович (2000), де її грає Джулія Робертс. Стрічка має 5 номінацій на Оскар: за найкращу жіночу роль (Робертс), за жіночу роль другого плану, режисуру, фільм та оригінальний сценарій. Брокович з'явилась у стрічці в камео офіціантки на ім'я Джулія Р. Успіх фільму зробив Брокович знаменитою.

Виступ на Arizona Ultimate Women's Expo, Фенікс, Арізона, 2016

Просвітницька та правозахисна діяльність

Успіх екранізації процесу в Хінклі Брокович використала для розшарення захисту прав споживачів та навколишнього середовища. У 2001 опублікувала книгу «Візьми мене: життя», «Боротьба, але ти можеш перемогти»[уточнити], що стала бестселером «Нью-Йорк Таймс», була ведучою серіалу «Випробуймо Америку з Ерін Брокович» (Challenge America with Erin Brockovich) на каналі ABC та «Остаточне правосуддя» (Final Justice) на Zone Reality. Подорожуючи з міжнародним циклом лекцій, стала затребуваною доповідачкою, була однією з основних фігур документальної стрічки «Останній дзвінок в Оазис» (2012) про дослідження впливу виснаження світових водних ресурсів. Знялася в близько 40 стрічках та передачах[6].

Брокович брала участь в численних успішних судових процесах проти забруднювачів навколишнього середовища, а також у процесах за участю автомобілів, фармацевтичних препаратів і медичних виробів. Вона є президенткою Brockovich Research & Consulting і в партнерстві з Google розробляє краудсорсингову карту для відстеження можливих небезпек для навколишнього середовища у світі.

Джерела

Примітки
  1. Masry & Vititoe - Company Profile and News. Bloomberg.com (англ.). Процитовано 25 грудня 2020.
  2. PG&E Hinkley Chromium Cleanup. swrcb.ca.gov. California State Water Resources Control Board. 10 вересня 2008. Процитовано 24 листопада 2020.
  3. Campbell, Duncan (10 грудня 2001). What Erin Brockovich did next. The Guardian. Процитовано 24 листопада 2020.
  4. Schwartz, Naoki (13 грудня 2010). Survey shows unremarkable cancer rate in CA town. The Boston Globe. Associated Press. Процитовано 24 листопада 2020 — через Boston.com.
  5. Frequently Asked Questions About PG&E’s Background Chromium Study In Hinkley. swrcb.ca.gov. California State Water Resources Control Board. Процитовано 24 листопада 2020.
  6. Erin Brockovich-Ellis. IMDb. Процитовано 30 січня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.