Джулія Робертс

У Нью-Йорку Джулія Робертс, крім уроків акторської майстерності, займалася тренуванням своєї вимови: південний акцент ніколи не вітався в кіно. Щоправда, незабаром вона закинула відвідування акторського курсу, не вважаючи його досить ефективним. Після численних прослуховувань і проб до фільмів Джулія (актриса була змушена змінити своє ім'я при вступі в Гільдію акторів США, оскільки там уже була актриса на ім'я Джулі Робертс) отримала крихітну роль у фільмі під назвою «Пожежна команда» 1986 року.

Трохи пізніше Робертс отримала запрошення від свого брата Еріка, на той час уже популярного актора, знятися в невеликій ролі його сестри в бойовику «Криваво-червоне», який, однак, цілих три роки чекав свого виходу на екрани. В цей час Джулія зіграла ще в кількох картинах. У фільмі «Задоволення» вона зображала дівчину, що бере участь в рок-групі (для ролі Робертс навчилася грати на ударних і бас-гітарі). 1987 року Джулія Робертс погодилася на роль у комедії «Містична піца», для якої їй довелося перефарбувати своє русяве волосся в рудий, що став згодом одним з її фірмових знаків. За цю картину Робертс отримала 50 000 доларів.

Але вже наступна роль Джулії Робертс змусила критиків і глядачів говорити про неї як про одну з найбільш багатообіцяючих актрис Америки. Захворівши на менінгіт, Робертс переїхала на лікування в передмістя Лос-Анджелеса Санта-Моніку. Близькість Голлівуду полегшила пошук ролей, і Робертс отримала другорядну, але важливу для сюжету роль Шелбі Летчері — дівчини, хворої на діабет, яка готується до власного весілля, у фільмі «Сталеві магнолії». Фільм став великим прокатним хітом, зібравши понад 80 мільйонів доларів в американських кінотеатрах, а Робертс за виконання ролі отримала «Золотий глобус» і номінацію на премію «Оскар» у категорії «Найкраща актриса другого плану».

Картина «Сталеві магнолії» вийшла на екрани США в кінці 1989 року в «передоскарівських сезон». У цей час Джулія Робертс завершувала зніматися у фільмі з робочою назвою «$ 3000», яку він отримав за сумою грошей, яку, за сюжетом, багатий бізнесмен обіцяє повії за проведений з ним тиждень. Головною зіркою фільму був популярний актор Річард Гір. Продюсери хотіли запросити відоме ім'я на роль повії Вів'єн Ворд, проте режисер Гаррі Маршалл переконав їх узяти Джулію Робертс.

За цю роль Джулія отримала чек на 300 000 доларів. Перший варіант фільму не мав хеппі-енду: спочатку планувалося, що Вів'єн буде наркоманкою, а умовою Едварда Луїса стане вимога тиждень утримуватися від дози; врешті-решт Едвард викидає Вів'єн з машини і їде, а у фінальній сцені вона з подругою їде в автобусі в Діснейленд — мрію свого дитинства.

Однак після гучного успіху Джулії Робертс зі «Сталевими магноліями», які зробили з неї впізнавану актрису, Маршалл вирішив видалити всі найстрашніші сцени і перезняти фінал фільму. Змінили й назву «$ 3000»: стрічка тепер називалася «Красуня», за знаменитою піснею Роя Орбісона «Pretty Woman». «Красуня» вийшла на екрани США 23 березня 1990 року і, попри досить прохолодний прийом критиків, заробила в прокаті 180 млн доларів, ставши другою за зборами картиною 1990 року, принісши Робертс другу поспіль номінацію на премію «Оскар» вже як кращій актрисі і другу статуетку «Золотого глобуса».

Після феноменального успіху «Красуні» у глядачів по всьому світу (майже півмільярда доларів у світовому прокаті) Джулія Робертс стала повноцінною кінозіркою з усіма супутніми цьому статусу обставинами: «Красуня» і вийшли слідом «Коматозники» дозволили Робертс підвищити планку свого гонорару за наступний фільм «У ліжку з ворогом» до одного мільйона доларів.

На початку 1990 років Робертс випустила кілька «серйозних» фільмів поспіль: «У ліжку з ворогом» про жінку, яка тікає від б'є її чоловіка; «Померти молодим», де її героїня закохується в смертельно хворого чоловіка; «Справа про пеліканів» — трилер за романом Джона Грішема за участю Дензела Вашингтона; дещо осібно стоять фільм Стівена Спілберга «Капітан Крюк» і ряд чисто розважальних картин. Всі вони в тій чи іншій мірі користувалися популярністю у публіки, проте успіху «Красуні» повторити не вдавалося.

Глядачі матимуть змогу знову хотіли бачити «красуню» Джулію в її коронному амплуа, з її фірмовою посмішкою. Однак нестабільна особисте життя Робертс, за визнанням самої актриси, не спонукала до вибору «веселих» сценаріїв. Робертс знімалася в невеликих ролях у легендарного Роберта Олтмена, в сверхмрачной драмі «Мері Рейллі» (перший фінансовий провал Джулії) Стівена Фрірза, а також в епізодичній ролі у Вуді Аллена у фільмі «Всі говорять, що я люблю тебе» (1996). На цьому етапі Джулія Робертс зникла з поля зору публіки, переставши на час зніматися в кіно, а преса тут же заявила про занепад її кар'єри.

Джулія Робертс на кінофестивалі в Торонто в 2013 році

Повернення актриси в кіно виявилося більш ніж тріумфальним. Романтична комедія «Весілля кращого друга» 1997 року знову показала глядачам Джулію Робертс такою, якою вони її полюбили: іронічною комедіанткою з заразливим сміхом і широкою посмішкою. Фільм став фаворитом і у критиків: провідний кіноколумніст США Роджер Еберт назвав виконання Робертс «блискучим».

За роллю ресторанного критика Джуліанн Поттер з «Весілля кращого друга» були ще кілька касово успішних картин (нехай і з різним ступенем прихильності прийнятих критиками): найбільш прибутковими стали «Ноттінг Гілл» (1999, номінація для Робертс на «Золотий глобус», касові збори в світі склали 363 млн доларів), «Наречена-втікачка» (1999, касові збори в світі — 310 млн доларів), «Одинадцять друзів Оушена» (2001, збори в світі — 450 млн доларів).

Однак справжнім тріумфом Джулії Робертс стала біографічна роль у фільмі Стівена Содерберга «Ерін Брокович» (2000). Фільм не тільки став успішним комерційно (збори в світі склали 256 млн доларів), а й приніс творцям п'ять номінацій на премію «Оскар», одну з яких отримала Джулія Робертс. Вручення їй золотої статуетки остаточно закріпило її статус як головної кінозірки Голлівуду і загальної улюблениці Америки. Крім «Оскара» актриса була удостоєна премії BAFTA і третього «Золотого глобуса».

Гонорари Джулії росли від фільму до фільму, і за картину «Посмішка Мони Лізи» актриса отримала безпрецедентний в історії кінематографа гонорар для актриси в розмірі 25 млн доларів. Це, втім, не заважало Робертс брати участь в невеликих проектах з бюджетом набагато менше вищеназваної суми, — фільм «Близькість» з її участю, знятий за 27 мільйонів доларів, приніс більше 115 млн доларів в прокаті.

У 2007 році Робертс знялася в драмі «Війна Чарлі Вілсона» за участю лауреатів «Оскара» Тома Хенкса і Філіпа Сеймура Хоффмана, за який отримала номінацію на «Золотий глобус».

29 квітня 2010 Робертс в дванадцятий раз очолила список «найкрасивіших людей планети» за версією журналу People.

Джулія Робертс викупила права на екранізацію бестселера Елізабет Гілберт «Їж, молись, кохай», у якому зіграла головну роль.

У 2013 році Робертс зіграла одну з дочок героїні Меріл Стріп у трагікомедії «Август: Графство Осейдж». Критики вельми високо оцінили її акторську гру, вважаючи однією з кращих з часів фільму «Ерін Брокович». Актриса була знову номінована на премії «Оскар», «Золотий глобус», BAFTA і «Премію Гільдії кіноакторів США» в категорії «Краща жіноча роль другого плану» в 2014 році. Потім Джулія Робертс знялася у фільмах «Звичайне серце» (2014 року), «Таємниця в їхніх очах» (2015), «Фінансовий монстр» (2016), «Нестерпні леді» (2016) і «Смурфіки: Загублена село» (2017).