Еріх Ройтер

1 квітня 1922 року вступив у 2-й піхотний полк. З 6 жовтня 1936 року — командир протитанкової роти навчального піхотного полку (Деберіц), в липні 1938 року переведений в 6-ту інспекцію (рухомі війська). З 3 листопада 1939 року — командир 1-го батальйону 21-го піхотного полку 17-ї піхотної дивізії. Учасник Балканської кампанії і німецько-радянської війни. З 15 січня 1942 року — командир 122-го піхотного полку 50-ї піхотної дивізії. Учасник боїв під Севастополем. З 31 жовтня 1942 року — начальник відділу Управління кадрів сухопутних військ. З квітня 1944 року — ад'ютант штабу групи армій «Північна Україна». В липні 1944 року командував 1134-ю бригадою. З 21 серпня 1944 року — командир 46-ї піхотної дивізії, яка діяла в Румунії. 9 травня 1945 року в Чехословаччині здався радянським військам. 7 червня 1950 року військовим трибуналом засуджений до 25 років таборів. 10 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.

• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (8 червня 1940)
  • 1-го класу (6 липня 1940)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Сертифікат Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ Вермахту (10 серпня 1941)
• Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (29 вересня 1941)
• Німецький хрест в золоті (12 березня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Кримський щит
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (17 серпня 1942)
  • дубове листя (№ 710; 21 січня 1945)

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.443-444 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2

• Нагороди.