Ескадрені міноносці типу «Орідзонте»

Ескадрені міноносці типу «Орідзонте» італ. Classe Orizzonte, фр. Classe Horizon — серія фрегатів / ескадрених міноносців ВМС Італії та ВМС Франції початку 21 століття.

Ескадрені міноносці типу «Орідзонте»
італ. Classe Orizzonte
фр. Classe Horizon
Італійський ескадрений міноносець «Андреа Дорів»
Служба
Тип/клас Ескадрені міноносці / Фрегати


Держава прапора  Італія
 Франція


Належність ВМС Італії
ВМС Франції


Закладено 4


Спущено на воду 4


Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 7 050 тонн (стандартна)
7 770 тонн (повна)


Довжина 152,9 м


Ширина 20,3 м


Осадка 7,5 м


Технічні дані
Рухова установка 2 × газові турбіни «General Electric LM2500»
2 × дизельні двигуни «SEMT Pielstick»
4 дизельні генератори «V1716T2ME»


Гвинти 2


Потужність 2 x 27 491 к.с. (газові турбіни)
2 x 5 793 к.с (дизельні двигуни)


Швидкість 29 вузлів


Дальність плавання 6 100 миль на швидкості 18 вузлів


Екіпаж 255


Озброєння
Артилерія 2 × 76-мм гармати OTO Melara (Франція)
3 × 76-мм гарматм OTO Melara (Італія)


Торпедно-мінне озброєння 2 торпедні апарати «Eurotorp B515/3»


Ракетне озброєння ПУ для ракет Aster 15/Aster 30
1 ПУ для ракет Exocet (Франція)
1 ПУ для ракет Otomat (Італія)


Зенітне озброєння ЗРК PAAMS
ПУ «Sylver» для 48 ракет «A-50»


Радіолокаційне озброєння РЛС EMPAR
Thales/Selex S1850M
Selex RASS
Selex SPN 753(V)4


Авіація 1 вертоліт AgustaWestland AW101 або NHIndustries NH90


Історія створення

Після провалу програми з розробки єдиного фрегата для низки країн НАТО NFR-90 Італія, Франція та Велика Британія у 1992 році розпочали спільну розробку фрегата нового поління ( Common New Generation Frigate, CNGF). Але через розбіжності у поглядах на ТТХ корабля Велика Британія вийшла консорціуму. У 1999 році Італія та Франція підписали угоду про продовження спільних робіт.

Планувалось побудувати 10 кораблів (6 протичовнової оборони і 4 ППО) з максимальним ступенем уніфікації систем озброєння. Але зрештою було побудовано 4 кораблі - 2 для ВМС Італії і 2 для ВМС Франції.

За своїми розмірами та ТТХ кораблі більше відповідають класу есмінців, а не фрегатів. Тому у складі ВМС Італії вони класифікуються як «есмінці» типу «Андреа Доріа» (італ. Classe Andrea Doria). У складі ВМС Франції вони класифікуються як «фрегати» (фр. Classe Horizon).

Загальна вартість будівництва 4 кораблів склала 2,8 млрд євро.[1].

Представники
Корабель Бортове позначення Виготовлювач Закладено Спущено У строю
ВМС Італії
«Андреа Доріа» D 553 «Fincantieri», Ла-Спеція 19 липня 2002 року 15 жовтня 2005 року 22 грудня 2007 року
«Кайо Дуіліо» D 554 «Fincantieri», Ла-Спеція 19 вересня 2003 року 23 жовтня 2007 року 3 квітня 2009 року
ВМС Франції
«Форбен» D 620 «DCN Lorient» 4 квітня 2002 року 10 березня 2005 року 10 грудня 2008 року
«Шевальє Поль» D 621 «DCN Lorient» 23 жовтня 2003 року 12 липня 2006 року 21 грудня 2009 року

Конструкція

Корпус

Корпус судна розроблений за технологією «стелс». Надводна частина оптимізована для зменшення рівня вторинного радіолокаційного поля. Зовнішні поверхні корпуса та надбудов вигтовляються з радіопоглингаючих матеріалів та покриттів. Комплекс заходів із змешумлення (малошумні гребні гвинти з підводом повітря до лопатей, подача повітря на корпус в районі машинного відділення, амортизація механізмів тощо) забезпечують низький рівень підводного шуму.

Для підвищення захищеності корабель розділений на декілька протипожежних зон - «цитаделей».

Силова установка

Силова установка корабля - комбінована, типу «CODOG» (Combined Diesel or Gas ). Вона складається з двох газових турбін «General Electric LM2500» потужністю 27 491 к.с. кожна, та двох 12-циліндрових дизельних двигунів фірми SEMT Pielstick потужністю 5 793 к.с кожен.

Двигуни обертають два п'ятилопатеві гвинти. Максимальна швидкість 29 вузлів при роботі газових турбін і 18 вузлів при роботі дизелів. Автономність плавання: 7 000 миль на швидкості 18 вузлів і 3 500 миль на швидкості 24 вузли.

Озброєння

Озброєння італійських та французьких кораблів уніфіковане на 90%. Різниця є лише у типах використовуваних ракетних комплексів.

Кораблі озброєні 16-модульними системами вертикального пуску ракет «Sylver» A-50, оснащені ракетами ближнього радіуса дії «Aster-15» і ракетами середнього радіусу дії «Aster-30», загалом 48 ракет.

Протикорабельне озброєння складається з пускових установок фірми «MBDA», оснащених ракетами «OTOMAT» на італійських кораблях і ракетами «Exocet» на французьких.

Артилерійське озброєння складається з 76-мм гармат OTO Melara. На італійських кораблях встановлено 2 гармати в носовій частині і одна в кормовій. На французьких кораблях встановлено лише по 2 гармати, замість третьої встановлений ЗРК «SADRAL» для запуску ракет «Mistral». На італійських кораблях планується заміна 76-мм гармат на нові «76/62mm Super Rapido Multi Feeding Davide/Strales» із системою керування вогнем «DART»[2].

Озброєння для самозахисту складається з двох 25-мм гармат «Oerlikon KBA/KBB 25/80» на італійських кораблях та двох 20-мм гармат «20 mm Narwhal» на французьких.

Торпедне озброєння складається з двох 324-мм торпедних апаратів «Eurotorp B515/3» для запуску протичовнових торпед «MU90».

Радіоелектронне обладнання

Головна бойова інформаційна система розроблена фірмою «EUROSYSNAV».

ЗРК PAAMS керується багатофункціональною РЛС EMPAR[3], яка отримує цілевказування від оглядового 3D-радара S1850M для пошуку повітряних та надводних цілей далекого радіусу дії. Крім того, на кораблях встановлені радар пошуку надводних цілей «RASS (RAN30 X/I)», навігаційний радар « Selex SPN 753(V)», система пошуку інфрачервоного випромінювання «Sagem Vampir MB», дві системи цілевказання «MSTIS NA 25X (RTN-30X)», радар для забезпечення посадки вертольота на палубу корабля, система розпізнавання «Свій-чужий» «SIR-R/S», а також метеорологічно-океанографічна система.

Система радіоелектронної боротьби складається з пускових установок протиракетного комплексу «SCLAR» і протиторпедного комплексу «SLAT».

На кораблях встановлюється гідролокатор «UMS 4110 CL» фірми «Thales».

Також на кораблях встановлені цифрові системи зв'язку і система супутникового зв'язку «SATCOM».

Галерея
  • РЛС S1850M, Andrea Doria (D553) (Ла Спеція, 2007). На першому плані видно фрагмент авіаносця «Кавур»
  • РЛС S1850M та EMPAR, Andrea Doria (D553) (Ла Спеція, 2007)

Посилання

Література
  • Александров Ю. И, Апальков Ю. В. Боевые корабли мира на рубеже XX—XXI веков. Ч. II. Авианосцы, крейсера, эскадренные миноносцы. Т. II. Эскадренные миноносцы. СПб. Галея-Принт, 2004 ISBN 5-8172-0081-3 (рос.)

Примітки
  1. Programma Orizzonte 13-11-2008
  2. Le prospettive di OTO Melara - Analisi Difesa. www.analisidifesa.it. Процитовано 28 luglio 2016.
  3. Слюсар, В.И. (2001). Цифровые антенные решётки: будущее радиолокации.. Электроника: наука, технология, бизнес. – 2001. - № 3. с. C. 44.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.