Військово-морські сили Франції
Військово-морські сили Франції або Національні військово-морські сили Франції (фр. Marine nationale) — військово-морські сили Франції, один з видів збройних сил країни, що існує у складі Збройних сил Франції з 1624 року.
.svg.png.webp){kind=logo}
Військово-морські сили Франції призначені для ведення повномасштабних бойових дій практично на усіх океанських і морських ТВД як самостійно, так і у складі національних збройних сил, а також у взаємодії з об'єднаними ВМС НАТО. Їх значення в сучасних умовах визначається великою площею (понад 11 млн. км2) територіальних вод і економічних зон, що вимагають охорони, протяжністю морських комунікацій, що забезпечують до 70% торгових перевезень Франції, високою ефективністю застосування морської могутності для врегулювання криз і конфліктів у різних районах світу, більш високим ступенем інтеграції в структури НАТО у порівнянні з національними сухопутними військами і ВПС. На ВМС країни також покладаються завдання ведення розвідки на морі, захисту цивільного населення Франції, участь у попередженні кризових ситуацій та, в разі необхідності, силове втручання в кризу для відновлення миру та захисту життєвих інтересів держави у світі.
Загальний склад та завдання
ВМС Франції складаються з 4 компонентів: Сили військово-морських операцій (фр. Force d'Action Navale), підводні сили (фр. Forces Sous-marines), авіація ВМС (фр. Aeronavale) та морських фузилерів (фр. Fusiliers Marins) (у тому числі морських командос (фр. Commandos de Marine).
Організаційно ВМС Франції включають: стратегічне морське командування; чотири командування родів сил (надводних сил, підводних сил, авіації ВМС, сил спеціальних операцій); п'ять оперативних командувань (на Атлантиці, на Середземному морі, в зоні протоки Ла-Манш—"Шербур", в зоні Індійського океану, в зоні Тихого океану); шість військово-морських компонентів командувань поза метрополією (в південній частині Індійського океану, у Французькій Полінезії, в Новій Каледонії, на Антильських островах, в Гвіані, в районі островів Зеленого Мису); два військово-морських округи (Атлантичний, Середземноморський); Шербурзький військово-морський район; п'ять центральних управлінь (кадрів, зв'язку та інформаційних систем, комісаріатів (інтендантське), інфраструктури, служби забезпечення флоту); гідро- і океанографічну службу; чотири інспекції — флоту і резерву ВМС, комісаріатів, інфраструктури, медичної служби ВМС.
Для активних дій у відкритому морі та успішного вирішення всіх завдань, військово-морський флот Франції має у своєму складі значну кількість військових кораблів, у тому числі багатоцільовий атомний авіаносець, атомні підводні човни з балістичними ракетами, універсальні десантні кораблі, фрегати, десантні і мінно-тральні кораблі, патрульні катери і чимало допоміжних військових суден. Флот має також у своєму розпорядженні професійно підготовлені сили спеціального призначення (в тому числі розвідувально-диверсійні підрозділи бойових плавців), а також добре оснащену авіацію ВМС, на озброєнні якої перебувають сучасні бойові літаки і вертольоти палубного і наземного базування. Усі компоненти флоту досить збалансовані, і мають практичний досвід взаємодії з флотами інших європейських країн на спільних навчаннях і в операціях з врегулювання збройних конфліктів.
Загальне керівництво військово-морськими силами здійснює міністр оборони, а безпосереднє — начальник штабу ВМС (командувач), адміністративно підпорядкований начальнику штабу збройних сил. При міністерстві оборони мається Вища рада ВМС, яка є консультативним органом з питань будівництва та бойового застосування морської авіації і сил флоту, призначення на вищі посади і присвоєння адміральських звань. Штаб ВМС як орган оперативного управління займається розробкою планів ведення війни на морі і перспективних програм розвитку ВМС, організацією оперативної та бойової підготовки, а також тилового забезпечення частин і кораблів, бере участь у підготовці проекту бюджету.
Історія флоту
Один з найстаріших флотів у світі, хоча і вважається, що заснований у 1624 році, існував ще за Середньовіччя, та історично відіграв ключову роль у формуванні Французької колоніальної імперії.
Знаки розрізнення
Адмірали і офіцери
| Категорії[1] | Адмірали | Старші офіцери | Молодші офіцери | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 | |
| Звання | Amiral de France | Amiral | Vice-amiral d'escadre | Vice-amiral | Contre-amiral | Capitaine de vaisseau | Capitaine de frégate | Capitaine de corvette | Lieutenant de vaisseau | Enseigne de vaisseau de 1ère classe | Enseigne de vaisseau de 2ème classe | Aspirant | Élève-officier |
| Значення | Адмірал Франції[2] | адмірал/адмірал флоту | віце-адмірал ескадри/адмірал | віце-адмірал | контр-адмірал | лінійний капітан/ капітан 1-го рангу | капітан фрегата/ капітан II рангу | капітан корвета/ капітан III рангу | лінійний лейтенант/капітан-лейтенант | лінійний енсін 1-го рангу | лінійний енсін 2-го рангу | аспірант/ мічман | офіцерський кандидат |
Старшини і матроси
| Категорії | Підофіцери | Старшини | Матроси | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 | |
| Звання | Major | Maître principal | Premier maître | Maître | Second maître | Quartier-maître de première classe | Quartier-maître de deuxième classe | Matelot de 1ere classe | Matelot de 1re classe |
| Значення | мейджер/ мічман | головний майстер | прем'єр-майстер | майстер | другий майстер | квартирмейстер 1-го рангу | квартирмейстер 2-го рангу | матрос 1-го рангу | матрос 2-го рангу |
Див. також
Примітки
- Les grades de la Marine nationale
- В даний час у збройних силах Франції — при формальному існуванні такого чину і почесного звання Адмірал Франції — воно не присвоюється.
Посилання
Література
- Randier, Jean (2006). La Royale: L'histoire illustrée de la Marine nationale française. ISBN 978-2-35261-022-9.
- Гаррос Л. Военно-морской флот Франции во Второй мировой войне. © Е. А. Грановский, М. Э. Морозов. Составление и оформление, 1997