Ефрас Кезілахабі

Е́фрас Кезілаха́бі (англ. Euphrase Kezilahabi; 13 квітня 1944, район Укереве, провінція Мванза, Танганьїка 9 січня 2020) танзанійський письменник, поет, науковець (суахілійські студії) і педагог[10]; писав мовою суахілі; жив й працював у Ботсвані[11].

Ефрас Кезілахабі
Народився 13 квітня 1944(1944-04-13)[1][2][3]
Укереве, Танганьїка, Британська імперія[4]
Помер 9 січня 2020(2020-01-09)[5] (75 років)
Дар-ес-Салам, Танзанія[6]
·хвороба[7]
Країна  Танзанія
Діяльність поет, науково-педагогічний працівник, прозаїк-романіст
Галузь Африканська література і суахілі
Alma mater Університет Дар-ес-Салама (1970), Університет Дар-ес-Салама і Університет Вісконсин-Мілуокіd
Знання мов суахілі[8]
Заклад University of Botswanad
Magnum opus Rosa Mistikad[9]

Біографічні дані

Ефрас Кезілахабі народився 13 квітня 1944 року в районі Укереве провінції Мванза тодішньої Танганьїки в католицькій родині.

Закінчив Університет Дар-ес-Салама (1970). Продовжив навчання в Університеті Вісконсіну (США).

Тривалий час жив у Ботсвані, де працював викладачем в Університеті Ботсвани на посаді професора африканських мов.

Творчість

У танзанійській літературі Е. Кезілахабі дебютував реалістичними романами: «Роза Містика» (1971), «Світ тривог» (1975), «Нікчемц» (1976).

Ефрас Кезілахабі — основоположник східноафриканського фантастичного роману-притчі, в якому фольклор­ні мо­ти­ви пе­ре­плі­та­ють­ся з ре­лігійним символізмом, еле­мен­та­ми ан­ти­уто­пії: «На­го­на» (1989), «Ла­бі­ринт» (1990). Письменник одним із перших у регіоні звернувся до нових форм у поезії, відкинувши більш традиційні жанри (збірки «Опік», 1974, «Ласкаво просимо», 1988)[12].

Вибрана бібліографія:

Примітки

Джерела та посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.