Жак д'Альбон де Сен-Андре
Жак д'Альбон де Сен-Андре (Jacques d'Albon de Saint-André, *1505 —†19 грудня 1562) — французький аристократ, військовик, Маршал Франції.
| Жак д'Альбон де Сен-Андре | |
|---|---|
| фр. Jacques d'Albon de Saint-André | |
 | |
| Народився |
1505 Шато де Валері |
| Помер |
19 грудня 1562 Дре ·загибель у битві |
| Країна |
 Франція |
| Діяльність | політик, військовий очільник |
| Знання мов | французька |
| Учасник | Італійські війни і Релігійні війни у Франції |
| Титул | маркіз |
| Посада | посол, Q20731558? і governor of Lyond |
| Військове звання | Маршал Франції |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | famille d'Albond |
| Батько | Жан д'Альбон |
| У шлюбі з | Маргарита де Люсак |
| Діти | Катерина д'Альбон де Сен-Андре |
| Нагороди |
 |
 Герб | |
Життєпис
Походив з аристократичної родини. Син Жана д'Альбона, маркіза Фронзака, сеньйора Сен-Андре. Ще у дитинстві Жак став другом Генріха Орлеанського, майбутнього короля. У 1544 році бере участь у черговій військовій кампанії в Італії, де відзначився у битві при Черисолі.
3 квітня 1547 року, через 3 днів по вступу Генріха II на трон Жак де Сен-Андре стає губернатором Ліону, а незабаром першим камергером. 29 травня 1— він стає кавалером ордена Святого Михайла і маршалом Франції. у 1552–1555 роках очолює війська по захопленню Туля, Меца і Вердена.
У 1557 році у битві при Сен-Квентині потрапив у полон, після звільнення з якого у 1559 році бере участь у перемовинах щодо укладання миру з Іспанією. Після загибелі Генріха II фактично разом з Монморансі та Франсуа де Гізом перебрав владу в країні, керуючи замість хворого короля Франциска II. У 1560 році був одним з учасників придушення Амбуазької змови протестантів. Після смерті короля й сходження на трон Карла IX союз Сен-Андре з Монморансі та Гізом зберігся. Доволі жорстко придушував рух гугенотів. Протягом липня—серпня 1562 році розгромив їх громади в Блуа, Пуатьє, Буржі. 19 грудня переміг ворогів при Дре, але сам загинув.
Родина
Дружина — Маргарита де Люсак
Діти:
- Катерина д'Альбон де Сен-Андре (д/н—1564)
Джерела
- Nicolas Le Roux, La Faveur du roi. Mignons et courtisans au temps des derniers Valois (vers 1547 — vers 1589), Seyssel, Champ Vallon, 2000, chapitres 1 et 2.