Жан-Франсуа Ревель

Жан-Франсуа Реве́ль (19 січня 1924, Марсель — 30 квітня 2006 Париж) — французький есеїст і філософ. Член Французької академії (Крісло № 24).

Жан-Франсуа Ревель
фр. Jean-François Revel
Народження 19 січня 1924(1924-01-19)[1][2][…]
Марсель[1]
Смерть 30 квітня 2006(2006-04-30)[2][3][…] (82 роки) або 29 квітня 2006(2006-04-29)[4] (82 роки)
Ле-Кремлен-Бісетр[1]
Поховання цвинтар Монпарнас
Громадянство (підданство)  Франція
Знання мов
  • французька[2]
  • Ім'я при народженні фр. Jean-François Ricard
    Діяльність
  • журналіст, письменник, учасник французького Руху Опору
  • Викладав L'Express (Neuchâtel)d і Флорентійський університет
    Член Французька академія
    Alma mater Вища нормальна школа[5] і Ліцей дю Паркd
    Літературний напрям класичний лібералізм
    Посада президент[6] і seat 24 of the Académie françaised
    Партія Convention of Republican Institutionsd[6]
    У шлюбі з Yahne Le Toumelind і Claude Sarrauted
    Діти
  • Matthieu Ricardd, Nicolas Reveld і Ève Ricardd
  • Нагороди

    Prix Chateaubriandd (1996)

    премія Фенеона

    Prix du livre libérald (2000)

    Q3404318? (1997)


     Жан-Франсуа Ревель у Вікісховищі
     Висловлювання у Вікіцитатах

    Біографія

    Жан-Франсуа Рікар народився 19 січня 1924 року в Марселі. Своє прізвище він змінив на Ревель пізніше[7].

    Після відвідування початкової школи й гімназії в Марселі та Ліоні, 1943 року Жан-Франсуа вступив до Вищої нормальної школи в Парижі. У цей час він брав участь у французькому русі опору проти німецької окупації.

    Від осені 1947 року до весни 1948 року він працював лектором у Тлемсені, у тодішньому французькому Алжирі. З 1950 року працював викладачем у Французькому інституті в Мехіко, а з 1957 року — у Римі. В цей час він видає перші книги та дописує для різних журналів. З 1966 року Ревель є постійним редактором політичного тижневика L'Express, а від 1978 до 1981 року — його головним редактором.

    1971 року Ревель став відомий завдяки своїй книжці «Ні Маркс, ні Ісус» про культурні й політичні наслідки соціальних потрясінь руху 68 року. Інші відомі твори Ревеля: «Тоталітарна спокуса», «Як закінчуються демократії» та «Чернець і філософ» (діалоги з його сином Матьє Рікаром).

    1997 року Ревеля обрали членом Французької академії. 1986 року він отримав премію Конрада Аденауера від Фонду Німеччини.

    Ревель помер від серцево-судинного захворювання у віці 82 роки в лікарні Кремлен-Бісетр неподалік від Парижа.

    Похований на цвинтарі Монпарнас (ділянка № 10).

    Праці

    • Pourquoi des philosophes?, 1957
    • Pour l'Italie, 1958
    • Sur Proust, 1960
    • La Cabale des dévots, 1962
    • En France. La fin de l'opposition, 1965
    • Contrecensures, 1966
    • Ni Marx ni Jésus, la nouvelle révolution mondiale est commencée aux Etats-Unis, 1970
    • La Tentation totalitaire, 1976
    • Histoire de la civilisation culinaire
    • La Grâce de l'État, 1981
    • Comment les démocraties finissent, 1983
    • Le Rejet de l'État, 1984
    • Une anthologie de la poésie française, 1984
    • Le Terrorisme contre la démocratie, 1987
    • La Connaissance inutile, 1988
    • L'Absolutisme inefficace, ou Contre le présidentialisme à la française, 1992
    • Le Regain démocratique, 1992
    • Histoire de la philosophie occidentale, de Thalès à Kant, 1994
    • разом з Matthieu Ricard: Le Moine et le Philosophe, 1997
    • Mémoires, Le Voleur dans la maison vide, 1997, ISBN 978-2-259-18022-1
    • Fin du siècle des ombres, 1999
    • La grande parade. Essai sur la survie de l'utopie socialiste, 2000
    • L'obsession anti-américaine, 2002

    Переклади українською

    • Ревель, Жан-Франсуа. Відживлення демократії: пер. з фр. / Жан-Франсуа Ревель; Пер. Зоя Борисюк.– К. : Критика, 2004.– 560 с.

    ISBN 966-7679-44-6[8]

    Примітки

    Посилання

    Примітки

      This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.