Жан Етьєн Ліотар

Жан Етьєн Ліотар (фр. Jean-Étienne Liotard; 1702, Женева — 1789, там само) — швейцарський художник.

Жан Етьєн Ліотар
фр. Jean-Étienne Liotard

Народження 22 грудня 1702(1702-12-22)[1][2][…]
Женева, Женева, Швейцарія[3]
Смерть 12 червня 1789(1789-06-12)[1][2][…] (86 років)
  Женева, Женева, Швейцарія[3]
Країна  Швейцарія
Жанр портрет
Діяльність художник
Відомі учні Louis-Ami Arlaud-Jurined
Твори Q17319951?, Q17319955? і Шоколадниця
 Жан Етьєн Ліотар у Вікісховищі

1725 року Ліотар приїхав до Парижа на навчання, де знайшов свого покровителя — Пюїзьє, який повіз його до Неаполю.

1736 року Ліотар переїхав у Рим, де написав безліч портретів пастеллю, у тому числі портрети папи Клемента ХІІ і декількох кардиналів, які принесли йому популярність.

Любитель пригод, Ліотар відправився до Константинополя, де засвоїв місцеві звичаї, одягся турком, що в той час вважалося великою ексцентричністю, і в цьому вигляді з'явився у Відень, де імператор Франц І прийняв його дуже милостиво. Він отримав багато замовлень і виконав портрети Марії Терезії та багатьох членів імператорського дому і представників австрійської знаті. Тут же він виконав пастеллю портрет красуні Анни Бальдауф (Anna Baltauf), всесвітньо відомий під назвою «Шоколадниця»

У 1744 році Ліотар двічі зображує себе у східному наряді — один портрет був написаний для флорентійського зібрання портретів художників, інший знаходиться у дрезденській галереї. З Відня Ліотар прибув у Париж у той час, коли пастельний рід живопису користувався там особливою пошаною, а законодавицею мод була Маркіза де Помпадур. Вона побажала мати свій портрет роботи Ліотара і надала йому титул королівського живописця й члена академії, завдяки чому Ліотар стає модним світським портретистом. Його роботи широко експонувалися на паризьких виставках, щоправда поруч виставлялися й майстерні роботи Латура, які складали портретам Ліотара гідну конкуренцію.

Після чотирирічного перебування в Парижі Ліотар подався в Англію, а звідти у Голландію. Кінець свого життя він провів у Женеві. Крім безлічі портретів, з яких багато які були гравіровані, ним виконано кілька картин. Сам він вигравірував кілька офортів.

Головні твори
Ж. Е. Ліотар, автопортрет (1789)
Луїза д'Епіне, 1759, Женевський музей мистецтва і історії
«Шоколадниця», 1743, Дрезденська картинна галерея

Обрані твори
  • «Автопортрет в одязі турка», 1744, Уффіці, Флоренція
  • «Марта-Марі Троншен», до 1758 р.
  • «Сюзанна Навілледе», пастель на папері, 1777 р.
  • «Вільям Бентінк», 1-й граф Бентінк
  • «Річард Покок», бл. 1738 р.
  • «Амі-Жан де ла Рів», бл. 1758 р.
  • «Невідома в червоному з хутром», 1750 р.
  • «Венцель фон Кауніц», 1762 р.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Jean-Etienne Liotard
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118780115 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.

Література
  • Mariette, «Abecedario» (III), «Portraits de la Galerie de Florence» (IV);
  • Nagler, «Allg. Künstler-Lex.» (VII); «Nouvelle biographie générale» publ. par Firmin Didot (т. 3 1).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.