Желько Рогатинський

1974 року закінчив економічний факультет Загребського університету, де також захистив 1988 року докторську дисертацію на тему «Часовий вимір в економічній діяльності суспільства» (хорв. Vremenska dimenzija ekonomske aktivnosti društva).

Свою професійну кар'єру розпочав 1974 року, проходячи стажування у Республіканському бюро планування СР Хорватії, а в 1989 році був призначений генеральним директором цього бюро. 1990 року призначений начальником відділу макроекономічного аналізу та політики Загребського інституту економіки, яким керував до 1998 року, коли став головним економістом у банку Privredna banka Zagreb, де працював до квітня 2000 року, після чого обійняв посаду директора з макроекономічних аналізів у компанії Agrokor.

Цю посаду залишив у липні 2000 року після призначення губернатором Хорватського національного банку на шестирічний строк указом хорватського парламенту від 12 липня. 7 липня 2006 року його було перепризначено на другий шестирічний термін на цій посаді.

Був стипендіатом програми Фулбрайта,[2] автором низки наукових праць, книжкового видання своєї дисертації під назвою Vremenska dimenzija ekonomske aktivnosti društva, а також співавтором книжки «Шлях до низької інфляції», виданої урядом Хорватії англійською мовою 1995 року (ISBN 953-6430-00-2).

2007 року фірма «Lex Info» оголосила його «найвизначнішим фінансовим експертом».

У 2008 Хорватське товариство зв'язків із громадськістю удостоїло його нагороди «Найкращий комунікатор серед представників хорватського громадського життя».[3]

У грудні 2008 року загальнохорватська щоденна газета Jutarnji list вибрала Рогатинського Людиною року, ставлячи йому в заслугу стабільність фінансової системи Хорватії на тлі глобальної фінансової кризи.[4]У січні 2009 року міжнародний фінансовий щомісячний журнал The Banker, який видає Financial Times, присудив Рогатинському дві нагороди з числа їхніх щорічних банківських премій. Рогатинський отримав премію як найкращий губернатор центрального банку в Європі та найкращий губернатор центрального банку у світі у 2008 р.[5]

Помер раптово 12 грудня 2019 року у віці 68 років.[6]

Був одружений і мав двох дорослих дітей. У вільний час любив грати в шахи та теніс. Захоплювався італійськими коміксами «Алан Форд», був шанувальником «Роллінг Стоунз», а його улюбленим фільмом був «Мисливець на оленів».