Жестове ім'я

Же́стове ім'я́ (англ. sign name або англ. name sign) — жест, що використовується в спільноті глухих для позначення конкретної людини, що входить в цю спільноту або є релевантною для цієї спільноти історичною особистістю, знаменитістю. Жестове ім'я є специфічною особливістю культури, мовної самобутності глухих та жестової мови. Некоректним є сприйняття жестового імені як "прізвиська" — на відміну від них, жестове ім'я є нейтральним і еквівалентним до паспортних імені та прізвища.

Жестове ім'я Нельсона Мандели

Утворення

Глухі діти глухих батьків, котрі входять в певну спільноту глухих, як правило, отримують жестове ім'я при народженні або в ранньому дитинстві. Глухі діти чуючих батьків, котрі не входять ні в яку спільноту глухих, можуть отримати жестове ім'я при входженні в спільноту (наприклад, при вступі до спеціалізованого дитячого садка або школи). Таким чином, отримання дитиною жестового імені зміцнює культурно-мовні зв'язки нового індивіда зі спільнотою. Чуючі особи, так чи інакше дотичні до спільноти глухих, отримують жестове ім'я від тих глухих, із якими вони входять у контакт.

Як правило, норми спільнот глухих не передбачають можливості самостійно вигадати собі жестове ім'я або штучно поміняти «немилозвучне», з точки зору носія, ім'я. В однієї й тієї ж людини (як глухої, так і чуючої) може бути декілька жестових імен, що використовуються, наприклад, в різних спільнотах і відображають різні аспекти ідентичності; також жестове ім'я може змінюватися протягом життя.

Механізми утворення жестового імені мають свої особливості в культурах глухих та жестових мовах різних країн. В спільноті глухих України джерела утворення жестового імені можна розподілити на такі категорії:

  • дактильне — використання дактилем на основі паспортного імені. Може складатися як із однієї дактилеми, що позначає першу літеру прізвища (жестове ім'я В. Януковича — дактилема Я), двох дактилем, що позначають перші літери імені та по-батькові особи (наприклад, Володимир Михайлович — жестове ім'я ВМ; Світлана Вікторівна — жестове ім'я СВ);
  • аналогове — використання жестової одиниці, що є аналогом слова, від якого походить паспортне прізвище (наприклад, Ребров — РЕБРА, Мєдвєдєв — ВЕДМІДЬ);
  • асоціативне — ґрунтується на певній асоціації до паспортного прізвища (наприклад, Котельська — КІТ або КОТЛЕТА);
  • якісне — характеризує певні особисті (приписувані) якості;
  • поведінкове — характеризує певні елементи невербальної поведінки;
  • зовнішнісне — характеризує певні елементи зовнішності, аксесуари (наприклад, жестове ім'я голови УТОГ Ю. Максименка (носить квадратні окуляри) — жест, що позначає КВАДРАТНІ ОКУЛЯРИ; жестове ім'я В. Марущака (високий на зріст) — ВИСОКИЙ);
  • біографічне — базується на певних (випадкових чи стійких) фактах біографії, або відповідає займаній посаді (наприклад, в школах для глухих дітей директор школи почасти має жестове ім'я ДИРЕКТОР);
  • спадкове — жестове ім'я успадковується від близьких родичів (наприклад, жестове ім'я Н. Іванюшевої було успадковане нею від батька).

Використання

При знайомстві або представленні людина, як правило, називає як своє паспортне ім'я (дактилюючи його), так і жестове ім'я. Важливою відмінністю жестового імені від звукового імені є те, що жестове ім'я використовується тільки для референції (як правило, до відсутньої в полі зору мовця особи), але не для особистого звернення. Також, використання жестового імені в процесі перекладу жестовою мовою не тільки точно ідентифікує особу, про яку йдеться, а й економить час, який знадобився б для дактилювання паспортного імені.

Див. також

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.