Жилін Олег Павлович

Олег Павлович Жилін (рос. Олег Павлович Жилин; нар. 26 лютого 1947, с. Тербуни 2, Липецька область, РРФСР[1]) — радянський український футболіст та тренер, виступав на позиції захисника та півзахисника.

Олег Жилін
Особисті дані
Повне ім'я Олег Павлович Жилін
Народження 26 лютого 1947(1947-02-26) (74 роки)
  с. Тербуни 2, Липецька область, РРФСР
Зріст 170 см
Вага 67 кг
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція захисник,
півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1965—1967 «Шахтар» (Єн) 88(2)
1968—1969 СКА (К) 44(0)
1970—1971 «Азовець» (М) 88(3)
1972—1979 «Таврія» (С) 282(2)
1980—1985 «Атлантика» (Св) 231(1)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1986
1994—1995		 «Атлантика» (Св)
«Чайка» (Св)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Народвся в селі с. Тербуни 2 Липецької області в родині ветерана Німецько-радянської війни. Незабаром родина переїхала в селище Уразово, де батько Олега отримав посаду дрібного партійного чиновника. В 11-річному віці разом з родиною переїхав у Єнакієве[1]. Футболом захопився з дитинства, відвідував матчі місцевого «Металурга» у чемпіонаті Донецької області, також грав у м'яча з однолітками. Згодом потрапив до юнацької команди «Металурга», перший тренер — Микола Федорович Карабізіков[1]. Спочатку грав на позиції лівого півзахисника.

Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1965 року в складі єнакієвського «Металурга». У 1968 році призваний на військову службу, яку проходив у київському СКА в Другій лізі СРСР. По завершенні військової служби мав пропозиції від ленінградського «Зеніту» та мінського «Динамо», проте ще раніше дав обіцянку приєднатися до «Азовця», тому в підсумку 1970 року переїхав до Маріуполя[1]. В команді відіграв два роки.

У 1972 році на запрошення Валентина Бубукіна перейшов у «Таврію»[1]. Вже наступного року допоміг сімферопольцям вийти до Першої ліги. У 1974 році став переможцем кубку УРСР, а в 1977 році допоміг «Таврії» завоювати бронзові нагороди Першої ліги. У 1980 році залишив «таврійців», виступав за аматорський «Метеор».

У 1980 році на запрошення Анатолія Заяєва перейшов у севастополльську «Атлантику» (Св)[1], у футболці якої 1986 року завершив кар'єру футболіста.

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. З 1986 року допомагав тренувати севастопольську «Атлантику». З липня 1986 й до кінця року був головним тренером команди. У серпні 1994 року[2] на прохання Володимира Чигринського знову очолив севастолпольський клуб, який на той час змінив назву на «Чайка»[1]. У 1995 році, після смерті Дмитра Чигринського, залишив тренерський місток севастопольців[1].

По завершенні тренерської діяльності виступав за футбольну команду севастопольських ветеранів[1].

Досягнення

Як гравця
«Таврія» (Сімферополь)

Індивідуальні
  • Рекордсмен серед українських футболістів за кількістю зіграних матчів у чемпіонатах СРСР: 733 матчі

Примітки
  1. Жилин Олег. Футбол моего города (рос.)
  2. Игрок - Олег Павлович Жилин (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.