Жилін Олександр Олексійович

Олександр Олексійович Жилін (1880 - не раніше 1949) - російський правознавець, ординарний професор Імператорського Санкт-Петербурзького університету, статский радник.

Біографія

Походив із дворян Курської губернії. Старший брат Микола - член IV Державної думи від Київської губернії. Після закінчення Київської 1-й гімназії в 1898 році, вступив на юридичний факультет Університету св. Володимира, який закінчив в 1902 році з дипломом 1-го ступеня та золотою медаллю.

У 1905 році витримав магістерський іспит і був допущений до читання лекцій з іноземного державного права, як приват-доцента Університету св. Володимира.

У травні 1909 захистив дисертацію на ступінь магістра державного права під назвою «Відповідальність міністрів».

15 лютого 1910 року призначений виконуючим обов'язків екстраординарного професора кафедри енциклопедії та історії філософії права, з подальшим переходом в колезькі радники.

У 1913 році захистив в університеті св. Володимира докторську дисертацію «Теорія союзної держави»[1] й став статським радником. 28 травня 1913 року призначений екстраординарним професором Санкт-Петербурзького університету по кафедрі державного права. В університеті примикав до правої групи професорів. Крім того, був юрисконсультом при міністрі внутрішніх справ.

Після Лютневої революції був звільнений з посади професора відповідно до прохання і допущений до читання лекцій в якості приват-доцента. У 1918 році повернувся до Києва, де знову став викладати в Київському університеті.

В кінці 1920-х років переїхав до Одеси, з осені 1928 року викладав міжнародне право в Одеському інституті народного господарства.

Після румунської окупації Одеси в 1941 році, взяв участь в роботі реформованого Одеського університету і організованого при ньому Антикомуністичного інституту. Завідував кафедрою енциклопедії права, потім кафедрою публічного права. Представляв юридичний факультет в Сенаті університету.

1944 року професор Жилін був евакуйований в Болгарію, а до 1949 року влаштувався з родиною в Буенос-Айресі. Подальша доля невідома.

Примітки
  1. Жилін Олександр Олексійович | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 1 листопада 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.