Жнива розпачу: Життя і смерть в Україні під нацистською владою

«Жнива розпачу: Життя і смерть в Україні під нацистською владою» (англ. Harvest of despair: life and death in Ukraine under nazi rule) — монографія нідерландського історика Карела Беркгофа. Книга опублікована 2004 року. Присвячена дослідженню повсякденного життя та стратегій виживання під нацистською окупацією в 1941–1944 роках населення Райхскомісаріату Україна, який охоплював чималу частину українських земель.

Висновки дослідника

Називаючи причини поразок Червоної армії у перші місяці після нападу Німеччини, автор значно важливішими, ніж нестача спорядження, зброї, завбачливості керівництва СРСР чи вишколу солдатів, називає «дезертирство і небажання воювати» (с.23)[1]

Охарактеризовано репресивні дії НКВС, а також застосування тактики «випаленої землі» Червоною армією при відступі з України.[1]

Дослідник, проаналізувавши реакцію людей на ці події та падіння радянського режиму, приходить до висновку, що ця реакція «була, мабуть, безпрецедентною в історії європейських воєн», зокрема, на його думку, більшість селян «були раді, хоча й стримані», багато солдатів не хотіли битися (с.44).[1]

У дослідженні аргументовано стверджується, що під час окупації рівень життя селян був вищий, ніж до війни.[1]

Аналізуючи стан видання газет і журналів, використання української мови в діловодстві, як наслідок політики окупаційної адміністрації, зокрема Е. Коха, Беркгоф зазначає, що «ця місцина ще ніколи не бачила такої ґрунтовної та успішної українізації» (с.198).[1]

Українське видання

Видано згідно редакційного правопису видавництва Часопис "Критика" з порушенням норм чинного українського правопису.

Беркгоф Карел. Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою / Український науковий інститут Гарвардського університету; Інститут Критики. — К.: Вид-во Часопис «Критика», 2011. — 556 с. ISBN 978-966-8978-37-1

Переклад з англійської Тараса Цимбала.

З анотації:

Будучи прихильником антропологічного підходу, автор наголошує саме «людську» історію, а не політичну чи інституційну, і територіальну, а не національну чи етнічну, і тому не обмежується самими лише українцями, а приділяє належну увагу всім мешканцям краю, зокрема описує геноцид євреїв і ромів, становище росіян і «фольксдойчів», українсько-польський конфлікт на Волині тощо.

Окремо зіставлено побут на селі та в місті, досліджено долю військовополонених, радянський і націоналістичний партизанські рухи, феномен колаборації, перебіг примусових депортацій, культурне та релігійне життя.

Особливо важливим є висвітлення штучного голоду в Києві, який автор порівнює з Голодомором 1933–1934 років, а також аналіз етнічних ідентичностей та політичних лояльностей і висновок про вплив радянських репресивних практик на творення ментальності, що зумовила брак солідарності й опору окупантам в обставинах терору та масового нищення.

Зіперта на дуже широкий масив архівних документів, публікацій і опитувань, монографія стала, на думку критиків, взірцево новаторським, проривним та найґрунтовнішим дослідженням свого предмета.

Призначена і фахівцям — історикам, соціологам, культурологам, політологам, і всім, хто цікавиться історією Другої світової війни та України в XX столітті.

Примітки
  1. В. А. Нестеренко. Рецензія. Карел Беркгоф. Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою. Сумський історико-архівний журнал. - 2012. - № XVI-XVII. - С. 230-232.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.