Фольксдойче

Етнічні німці (нім. Volksdeutsche), або фольксдойче, фольксдойчі — загальна назва німецьких національних меншин у Європі напередодні та в роки Другої світової війни 1939—1945.

Етнічні німці (1910)

Карта історичного розподілу німецькомовного населения в Європі станом на 1880 (без поселень німців у Прибалтиці й на Волзі)

1936 року у Німеччині з метою встановлення централізованого нагляду за субсидуванням установ й організацій Фольксдойче у зарубіжних країнах створено Центральне бюро Фольксдойче.

На підставі радянсько-німецьких угод 18 вересня 1939 року та 5 вересня 1940-го, німецький уряд одержав право на переселення Фольксдойче до Райху з новоприєднаних до УРСР західноукраїнських територій. Прибл. 256000 німців виїхало з України. Разом з ними виїхала деяка кількість українців (за прибл. даними бл. 10 тис.), що їм вдалося довести своє мішане походження чи під ін. претекстом їх прийняли за Фольксдойче німецькі переселенні комісії.

Виїхавши з УРСР, ці українці були приміщені в тимчасових таборах у Німеччині, дехто прийняв німецьке громадянство (т. зв. Райхсдойче), але більшість подавала себе за українців і включилася в укр. життя в Ген. Губернії. Деякі поляки також подавалися за Фольксдойче і пізніше були використані в німецькій адміністрації на укр. землях, при чому виявляли антиукр. ставлення. Справжні німецькі Фольксдойче згодом брали участь у нім. окупаційній адміністрації на території України.

Під час німецько-радянської війни 1941—1945 на окупованій німецькою армією території України налічувалося близько 200 000 Фольксдойче (у тому числі понад 29 000 в Галичині), які жили у 486 населених пунктах. З них, за дан. нацистських «спеціалістів» з расових питань, лише 45 000 відповідали необхідним етнічним нормам. Протягом нацистської окупації України Фольксдойче мали ті ж привілеї, якими користувалися німецькі нацменшини в ін. захоплених гітлерівцями землях, перевагу в зачисленні до вищих та середніх ланок адміністративного апарату тощо. Фольксдойче широко залучались до роботи в цивільній адміністрації в Україні, у поліційних органах, військах СС, до охорони об'єктів військового значення, а також до колонізації українських земель у формі т. зв. німецьких поселень.

Привілейоване становище німецьких національних меншин спонукало деяких мешканців України (у Галичині та Волині здебільшого поляків) видати себе за Фольксдойче. З відступом німецьких військ з території України частина Фольксдойче відійшла на Захід. Фольксдойче, які залишилися в Україні, були, як правило, звинувачені радянськими каральними органами у співробітництві з окупантами, засуджені на тривалі строки ув'язнення та депортовані у північні області Радянського Союзу.