Жозе Родрігес Нето

Жозе Родрігес Нето (порт. Rodrigues Neto, 6 грудня 1949, Галілея — 29 квітня 2019, Ріо-де-Жанейро) — бразильський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Жозе Родрігес Нето
Жозе Родрігес Нето
Особисті дані
Народження 6 грудня 1949(1949-12-06)
  Галілея, Мінас-Жерайс, Бразилія
Смерть 29 квітня 2019(2019-04-29) (69 років)
  Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Зріст 175 см[1]
Вага 72 кг[1]
Громадянство  Бразилія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1965–1966 «Віторія-ЕС»? (?)
1967–1975 «Фламенго» 97 (5)
1976 «Флуміненсе» 17 (1)
1977–1978 «Ботафогу» 22 (0)
1978–1981 «Феррокаріль Оесте» 62 (2)
1981–1982 «Інтернасьйонал» 23 (1)
1982–1983 «Бока Хуніорс» 11 (0)
1983 «Сан-Крістован»  ? (?)
1983–1984 «Саут Чайна»  ? (?)
1984–1985 «Істерн»? (?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1972–1978 Бразилія 11 (0)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2002 «Мото Клуб»
2003 «Сан-Бенту»
? «Флуміненсе»(мол.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуби «Фламенго» та «Бока Хуніорс», а також національну збірну Бразилії.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1965 року виступами за команду «Віторія» з Еспіріту-Санту, в якій провів два сезони. Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Фламенго», до складу якого приєднався 1967 року. Відіграв за команду з Ріо-де-Жанейро наступні дев'ять сезонів своєї ігрової кар'єри і за цей час став триразовим чемпіоном Ріо, провівши в цілому у футболці клубу 438 матчів (в яких клуб здобув 211 перемог, 122 рази зіграв внічию і 102 рази програв) і забив 30 голів.

З «Фла» Нето перейшов до клубу «Флуміненсе», з яким в 4-й раз став чемпіоном Ріо. Потім Нето відіграв два сезони в «Ботафогу», а звідти поїхав до Аргентини, в якій грав у клубах «Феррокаріль Оесте» та «Бока Хуніорс», між якими два сезони Нето грав на батьківщині в клубі «Інтернасьйонал», з яким двічі став чемпіоном штату.

Далі Родрігес недовго програв за «Сан-Крістован», звідки поїхав до Гонконгу грати за клуби «Саут Чайна» і «Істерн», де і завершив кар'єру 1985 року. У 1990 році Нето повернувся до Бразилії, щоб провести прощальний матч у рідному «Фламенго»[2].

Виступи за збірну

9 липня 1972 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в фіналі Кубка незалежності Бразилії проти Португалії, допомігши своїй команді перемогти 1:0 та виграти трофей.

Згодом у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1978 року в Аргентині, на якому команда здобула бронзові нагороди, а Родрігес зіграв у 4 матчах, в тому числі і у виграній грі за 3-тє місце.

Загалом протягом кар'єри у національній команді провів у її формі 11 матчів.

Кар'єра тренера

Після закінчення кар'єри гравця Нето недовго тренував команди «Мото Клуб» та «Сан-Бенту», після чого жив у Ріо-де-Жанейро і працював у молодіжній школі клубу «Флуміненсе».

Помер 29 квітня 2019 року на 70-му році життя у місті Ріо-де-Жанейро[3].

Титули і досягнення
«Фламенго»: 1967, 1972, 1974
«Флуміненсе»: 1976
«Інтернасьйонал»: 1981, 1982

Примітки
  1. Rodrigues Neto - Pelé.net (порт.). Процитовано 1º novembre 2009.
  2. TEMPO, O. (30 травня 2014). O lateral de respeito. Copa do Mundo 2014 (англ.). Процитовано 19 березня 2021.
  3. Rodrigues Neto, 13º jogador que mais vestiu a camisa do Flamengo, morre aos 69 anos (порт.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.