Жолос Олександр Вікторович

Олекса́ндр Ві́кторович Жолос (1959) — український біофізик, доктор біологічних наук, професор.

Жолос Олександр Вікторович
Народився 10 листопада 1959(1959-11-10) (62 роки)
смт Щотове, Луганська область
Країна  СРСР Україна
Діяльність винахідник
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Заклад Навчально-науковий центр «Інститут біології» Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Посада Завідувач кафедри біофізики та медичної інформатики
Звання доктор біологічних наук
Ступінь професор
Науковий керівник Шуба Михайло Федорович
Відомий завдяки: біофізика

Життєпис

Народився 1959 року в смт Щотове Луганської області. 1981 року закінчив біологічний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка за фахом біофізика; біолог-біофізик, викладач біології та хімії (отримав диплом з відзнакою).

1987 року захистив ступінь кандидата біологічних наук (біофізика), науковий керівник М. Ф. Шуба. Від 1981 й по 2005 рік працював на посадах — від лаборанта до завідувача лабораторії молекулярної фармакології рецепторів та йонних каналів гладеньких м'язів — в Інституті фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України.

2000 року здобув вчене звання доктора біологічних наук (біофізика), науковий консультант академік М. Ф. Шуба.

2004 року — старший науковий співробітник. 2005 року — професор (фізіологія-біологія судин), Королівський університет Белфаста.

Протягом 2005—2006 років — професор кафедри біофізики, біологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Від 2011 року — професор кафедри біофізики, ННЦ «Інститут біології», Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

З 2014 року — професор кафедри біофізики.

Науковий доробок: 58 статей, 16 оглядів та глав у монографіях, 112 тез доповідей на наукових конференціях, 2 винаходи, співавтор 4 навчальних посібників.

Наукові інтереси:

  • біофізика, фізіологія і фармакологія гладеньких м'язів, ендотеліальних і епітеліальних клітин,
  • нейрофізіологія, синаптична передача, мембранні рецептори і іонні канали,
  • G-білки, глобальна і локальна кальцієва сигналізація, вторинні посередники,
  • кінетичні моделі активності поодиноких іонних каналів, молекулярне моделювання.

Серед робіт:

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.