Журавлівська Дача

Урочище «Журавлі́вська Дача» — ботанічний заказник загальнодержавного значення. Розташований у межах Тульчинського району Вінницької області, на південь від села Журавлівка.

Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Урочище «Журавлівська Дача»
Категорія МСОП — IV (Заказник)
48°35′21″ пн. ш. 28°43′39″ сх. д.
Розташування:  Україна
Вінницька область,
Тульчинський район,
с. Журавлівка
Найближче місто: Тульчин
Площа: 582 га
Заснований: 1982 р.
Керівна
організація:		 Тульчинський держлісгосп
Країна  Україна
 Журавлівська Дача у Вікісховищі

Площа 582 га. Створений у 1982 р. Перебуває у віданні ДП "Тульчинське лісомисливське господарство".

Охороняються лісовий масив — високопродуктивна грабова діброва, яка є еталоном подільських мезофітних лісів. У деревостані, крім домінуючих порід, значну роль відіграє ясен, трапляється явір та рідкісний реліктовий вид — берека. Особливу цінність становить грабова діброва скополієва, де у трав'яному покриві домінує скополія карніолійська. У заказнику також зростає цибуля ведмежа і трапляється підсніжник звичайний, види, занесені до Червоної книги України.

Детальний опис

За фізико-географічним районуванням України належить до Крижопільського району області Подільського Побужжя Дністровсько-Дніпровської лісостепової провінції Лісостепової зони. Для цієї території характерниі розчленовані глибокими долинами лесові височини з сірими опідзоленими ґрунтами. З геоморфологічної точки зору це ерозійно-акумулятивна-денудаційна сильнохвиляста рівнина.

Клімат помірно континентальний з тривалим, нежарким літом, і порівняно недовгою, м'якою зимою. Середня температура січня становить -5,5°... -6°С, липня + 19°...+ 19,5°С. Річна кількість опадів складає 500-525 мм.

За геоботанічним районуванням України заказник належить до Європейської широколистяної області, Подільсько-Бесарабської провінції, Вінницького (Центральноподільського) округу.

Рельєф хвилястий із значним за глибиною розчленуванням, що пов'язано з розташуванням на гребені однієї з найбільших гряд Подільської височини, що тягнеться з північного заходу на південний схід.

Переважають дубво-грабові та грабові ліси віком 60-80 років - найрозповсюдженіші угруповання високих межирічних плато. В трав'яному покриві таких лісів на схилах формується типовий еколого-ценотичний ряд: осока волосиста, зірочник лісовий, яглиця звичайна. Найширші слабодреновані гребені займають угруповання грабово-дубових лісів зеленчукових.

Зрідка в 24-25 кварталах в нижніх частинах добре дренованих схилів на багатих темно-сірих лісових ґрунтах зустрічається рідкісна асоціація грабово-ясеневих лісів скополієвих, занесена в "Зелену книгу України".

Найбільшу цінність в заказнику мають ділянки (1-2 га) асоціації дубових лісів скополієвих, в яких густий травостій (покриттям 50-70%) утворює, переважно, скополія карніолійська (30-50%). Крім неї постійно зустрічається яглиця звичайна (5-10%), копитняк європейський, зеленчук жовтий, перелісник багаторічний.

Також заслуговують охорони невеликі за площею ділянки асоціації ясенево-грабових лісів ведмежоцибулевих, що зустрічаються по днищах балок на багатих, добре зволожених та дренованих темно-сірих лісових ґрунтах. Є також фрагменти рідкісних ценозів дубово-грабових лісів барвінкових.

В заказнику є ряд видів, внесених в "Червону книгу України": скополія карніолійська, цибуля ведмежа, підсніжник білосніжний, зозулині сльози яйцеподібні, гніздівка звичайна, коручка чемерникоподібна і темно-червона.

Крім того, в грабово-дубових і грабових лісах заказника добре виражена синузія весняних ефемероїдів: підсніжника білосніжного, проліски дволистої, зірочок жовтих, рястів Галлера, Маршалла та порожнистого, зуб’янки залозистої та цибулевої. Також можна знайти і рідкісний на Подолії вид - білоцвіт весняний.

Також охороняються субсередземноморські види, такі як берека й осока парвська на північній межі ареалу.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.