Забайкальські хвойні ліси

Забайкальські хвойні ліси — екорегіон, розміром 1000 км Х 1000 км гірської південної тайги, що тягнеться на схід і південь від берегів озера Байкал у Південному Сибіру і включає частину північної Монголії.[1] Історично ця територія називалася «Даурія», або «Забайкалля». Регіон входить до Палеарктики і є головним чином є тайгою з субарктичним, вологим кліматом. Має площу 200,465 км².[2][3]

Забайкальські хвойні ліси

Бурятія
Екозона Палеарктика
Біом Тайга
Типи клімату Субарктичний з сухою зимою (Koppen Dwc)
Площа 200465
Країни Росія, Монголія

Екорегіон позначено фіолетовим

Розташування та опис

Екорегіон розташований на Яблоневому хребті, висоти якого досягають 1600 м, і прямує у напрямку SW — NE, паралельно берегу озера Байкал. Західний край області — східний берег Байкалу та Баргузинський хребет. Місто Чита знаходиться на північному сході від регіону, а місто Улан-Батор, Монголія, знаходиться поза межами південної частини регіону. З півдня обмежено горами Хентей, на сході — Даурським степом, на півночі — сточищем Вітіму.[4][5]

Клімат

Клімат екорегіону — субарктичний з сухою зимою (Dwc). Цей клімат характеризується довгою, дуже холодною зимою і прохолодним літом, з невеликими опадами взимку. Влітку Азійський антициклон приносить гаряче повітря з пустель Китаю та Монголії, підвищуючи температуру в Забайкаллі.[5] На північ від Забайкалля клімат більш вологий континентальний з прохолоднішим літом. На південь від Забайкалля, в Монголії, клімат холодний семіаридний (Koppen BSk), з меншою кількістю опадів, ніж у Забайкаллі. Опади в Забайкаллі коливаються від 400—500 мм/рік у високогір'ях до 200 мм/рік у низовинах та південніших районах.[5]

Флора

Забайкальські хвойні ліси обмежені лінією 1400 метрів над рівнем моря. Характерними деревами західних схилів Яблоновського хребта є Larix gemilii, Pinus sibirica. На східних схилах модрина змішується з сосною шотландською (Pinus sylvestris).[5] Дерева драпіровані мохом та лишайниками.

Флора Забайкалля має висотне районування. На найнижчих рівнях у річкових долинах і низовинах (0-600 метрів) переважають степи з видами: Stipa capillata, Koeleria gracilis, Tanacetum sibiricum. Вище (600—1100 метрів) переважає лісостеп, а від 1100—1800 метрів — ліси, де панівними є види Larix gemilii та Pinus sylvestris. Вище 1800 метрів розташовується лісотундра де панівними видами є Pinus pumila, Betula exilis та Juniperus pseudosibirica. На відміну від Саян та Алтаю на заході, клімат Забайкалля надто екстремальний для утворення та підтримки альпійських луків, біом переходить відразу з лісу у високогірну тундру.[5]

Заповідники
Береги Онону

Примітки
  1. Trans-Baikal conifer forests. Global Species. Myers Enterprises II. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 17 квітня 2016.
  2. Trans-Baikal conifer forests. Wild World Ecoregion Profile. National Geographic / Internet Archive Wayback. Архів оригіналу за March 8, 2010. Процитовано 17 квітня 2016.
  3. Olson, David M; Dinerstein, Eric (Spring 2002). The Global 200: Priority Ecoregions for Global Conservation. Annals of the Missouri Botanical Garden 89 (2): 199–224. JSTOR 3298564. doi:10.2307/3298564.
  4. Trans-Baikal coniferous forests. Amur Information Center. Amur Information Center. Процитовано 17 квітня 2016.
  5. Mountains of the Baikal Region and Transbaikalia. Russian Nature. Rusnature. Процитовано 17 квітня 2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.