Забара Віктор Миколайович

Віктор Миколайович Забара; Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення, заступник генерального директора (червень 1998[1] — травень 2005[2]).

Забара Віктор Миколайович
Народився	20 липня 1947(1947-07-20) (74 роки) Кустанай, Казахська РСР, СРСР
Діяльність	губернатор
Нагороди	Заслужений машинобудівник України

Народився 20 липня 1947(19470720) (м. Кустанай, Казахстан); українець; одружений; дочки Віолетта (1969) і Катерина (1984); син Роман (1975).

Освіта: Челябінський політехнічний інститут, механіко-технологічний факультет (1966–1971), «Машини і технологія обробки металів тиском» інженер-механік; Академія народного господарства при Раді Міністрів СРСР (1987–1989), «Економіка і організація управління народним господарством», провідний спеціаліст з управління народним господарством; Інститут менеджменту (місто Бонн, 1989–1991), менеджер вищої ланки.

09.1965 — 05.1966 — робітник 2-го розряду Анангельдинської геофізичної експедиції, м. Кустанай.

09.1966 — 07.1971 — студент Челябінського політехнічного інституту.

09.1971 — 08.1976 — інженер-технолог, начальник технічного бюра, 08.1976 — 09.1979 — в.о. начальника пресового цеху, начальник цеху корпусного обладнання Уральського автомоторного заводу ВО «ЗіЛ», м. Свердловськ.

Грудень 1979 — січень 1982 — начальник пресово-трубного цеху, начальник цеху корпусного обладнання, головний інженер виробництва № 1, січень 1982 — серпень 1987 — начальник виробництва, заступник генерального директора з виробництва Волгодонського ВО «Атоммаш», м. Волгодонськ Ростовської області.

Серпень 1987 — квітень 1989 — слухач Академії народного господарства при Раді Міністрів СРСР, м. Москва.

Квітень 1989 — червень 1990 — директор Дніпропетровського заводу металургійного устатковання, м. Дніпропетровськ.

1989–1991 — слухач 2-х річного очно-заочного Інституту менеджменту, м. Бонн (за направленням бюра Машинобудування СРСР, м. Москва).

Червень 1990 — лютий 1994 — генеральний директор ОП «Дніпроважмаш», м. Дніпропетровськ.

Лютий 1994 — березень 1995 — голова правління АТ «Дніпроважмаш».

Березень — липень 1995 — голова спостережної ради ВАТ «Дніпроважмаш».

Липень 1995[3] — липень 1997[4] — перший заступник Міністра машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України.

Липень[5] — вересень 1997[6] — перший заступник Міністра промислової політики України.

3 вересня 1997[7] — 10 квітня 1998[8] — голова Дніпропетровської облдержадміністрації.

Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (березень 1997 — червень 2000).

Академік АІНУ.

Заслужений машинобудівник України (січень 1996)[9]. Почесна грамота Кабінету Міністрів України (липень 2002)[10]. Медаль «За трудову доблесть» (1981).

Державний службовець 1-го рангу (вересень 1995).

Володіє німецькою мовою.

Захоплення: полювання.