Заборона литовського друку
Заборона литовського друку (лит. spaudos draudimas) — заборона надрукованих латинецею публікацій литовською мовою, запроваджена владою Російської імперії, яка контролювала Литву в той час. Видання литовською, але з використанням кирилиці, дозволялися і ними навіть заохочували користуватися. Подібна концепція з'явилася після поразки повстання 1863—1864 років, прийняла форму адміністративної заборони у 1864-му, і не змінилася до 24 квітня 1904 року. Російські суди скасували два звинувачення на заборону друку в 1902 і 1903 роках. Поразка в російсько-японській війні 1904 року призвела до перегляду і ослаблення російської політики щодо національних меншин[1].
Заборонялось друкувати, імпортувати, поширювати або володіти будь-якими публікаціями латиницею.[2] Царські чиновники сподівалися, що цей захід, що слугував часткою більшого плану з русифікації, зменшить польський вплив на литовців і поверне їх до передбачуваних «стародавніх історичних зв'язків» з Росією. Однак литовці організували друк за межами імперії, почасти в Малій Литві (Східна Пруссія), і в Сполучених Штатах. Книгоноші контрабандно переправляли нелегальні книги і періодичні видання через кордон. Кількість таких публікацій зростала, незважаючи на суворі заходи і суворі санкції щодо учасників цього руху. Заборона на друк створила добре організовану опозицію російському пануванню і культурі, що йшло в розріз з первинною метою царського уряду.
Див. також
Примітки
- Lithuanian Resistance. Spaudos.lt, передрук з Encyclopedia Lituanica, Boston, 1970—1978.
- Lithuania 1863—1893: Tsarist Russification And The Beginnings Of The Modern Lithuanian National Movement. Lituanus, Fall 1996.
Література
- Борьба литовского народа за свободу печати в 1864–1904 гг. Вильнюс: Литовский национальный музей, 2004.
- Aleksanravičus E., Kulakauskas A. Pod władzą caròw. Litwa w XIX wieku. Krakòw: Universitas, 2003.
- Kaluškevičius B., Misius K. Lietuvos knygnešiai ir daraktoriai 1864–1904. Vilnius: Demedžio leidykla, 2004.