Загибель Адоніса
Загибель Адоніса або Смерть Адоніса на полюванні — одна з найкращих скульптур доби італійського бароко в збірці музею Ермітаж.
 | |
| англ. Death of Adonis | |
|---|---|
| Творець: | Джузеппе Маццуолі |
| Час створення: | 1700—1709 |
| Розміри: | 193 см |
| Матеріал: | мармур |
| Жанр: | Ню |
| Зберігається: | Санкт-Петербург, Росія |
| Музей: | Ермітаж |
 Загибель Адоніса («Смерть Адоніса на полюванні») у Вікісховищі | |
Сюжет
Сюжет скульптури є ілюстрацією до поеми давньоримського поета Овідія «Метаморфози». Сюжети поеми користувалися популярністю ще за часів Відродження, бо розповідали про любовні пригоди та стосунки богів Олімпу. Сюжет про любов богині кохання Венери та юнака Адоніса приваблював багатьох художників, серед яких
- Тиціан ,
- Паоло Веронезе,
- Рубенс
- майстри доби маньєризму.
За античним міфом, юнак Адоніс не послухав кохану Венеру та пішов на полювання. Під час переслідування дикого кабана той напав на мисливця і смертельно поранив Адоніса. Момент атаки дикого звіра і смерть мисливця і показав скульптор.
Автор
Джузеппе Маццуолі — працював у Римі і був послідовником ефектної, але холоднувато-аристократичної манери в скульптурі, що йшла від зразків пізньої скульптури Лоренцо Берніні. Твір був створений на початку 18 століття і мав деякі ознаки занепаду — звідси надзвичайно віртуозна обробка поверхні мармуру (волосся зачіски Адоніса, пасми шерсті кабана), намагання реалістично передати рослини галявини. Умовність прийомів скульптури відкинута заради занадтої натуралістичності зображення. Твір має присмак аристократичної римської культури 17 століття, що ґрунтувалась на глибокому знанні латини, давньогрецьких міфів, літератури Стародавнього Риму. Сюжет без додаткових пояснень залишався незрозумілим тим, хто не знався на міфах, літературі Стародавнього Риму та її видатних зразках. Скульптура настільки ретельно опрацьована, що наближена до рівня коштовного ювелірного виробу великого розміру. Місце їй тільки в розкішній палацовій залі світського чи церковного князя.
Історія перебування
Скульптура ніколи не належала Імператорському Ермітажу, колекція скульптури якого поповнювалася нерегулярно і часто випадковими зразками. Вона прикрашала приватну збірку російського вельможі Мусіна-Пушкіна. В Ермітаж її перевезли лише після 1917 року під час націоналізації та вилучення приватних збірок мистецтва з палаців аристократії.