Заглада Леоніла Борисівна

Леоні́ла (Ні́на) Бори́сівна Загла́да (29 квітня 1896, Київ — 28 квітня 1938, там само) — етнолог, українська дослідниця народної культури.

Заглада Леоніла Борисівна
Народилася 29 квітня 1895(1895-04-29)
Київ, Російська імперія
Померла 28 квітня 1938(1938-04-28) (42 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Національність українка
Діяльність етнолог

Наукова кар'єра

Працювала науковим співробітником Музею (Кабінету) антропології та етнології ім. Хв. Вовка, а з січня 1934 р. — молодшим науковим співробітником Інституту матеріальної культури Всеукраїнської академії наук.

Була дійсним членом Етнографічної комісії ВУАН, членом всеукраїнського Етнографічного товариства. За час роботи в цих установах Ніна Заглада зібрала фактичний матеріал з народної культури українців Чернігівщини, Київщини, Полтавщини, Волині. Зробила ряд стаціонарних досліджень у селах Жукин на Чернігівщині, Замисловичі на Волині, Пекарі, Старосілля на Київщині.

Відчуваючи небезпеку, яка нависла над нею, Заглада не покидає етнографічних дослідів. І хоч надійшли інструкції прославляти колгоспне життя, вона залишається вірна науці. Влітку 1934 року їде в свою останню місячну експедицію на Чорнобильське Полісся, де досліджує села Новошепеличі, Кошарівку, Семиходи, Рудню-Сованську. Вивчаючи зміни, які відбулися на селі за час створення колгоспів, Ніна Заглада, як справжній науковець, не залишила поза увагою матеріальну традиційну культуру поліщуків і досить детально описала та проаналізувала підсічну систему землеробства, знаряддя праці до обробітку землі (соха, плуг, борона) і технологію їх виготовлення, знаряддя праці по збору врожаю, пристосування до механічної і ручної переробки харчових продуктів, житло та господарські будівлі, громадські споруди, пасічництво, рибальство, побут пастухів.

Репресії. Реабілітація

Із життєпису Ніни Заглади, що збереглися в архіві, відомо, що у 1934 їй доводилося на зборах Інституту «самокритично визнавати і засуджувати свої хиби, які допустила під впливом буржуазної методології, і весь час переозброюватися, опановуючи єдино науково марксо-ленінську методологію…».[1]

Ніну Загладу було заарештовано 30 березня 1938 і за рішенням трійки УНКВС Київської області від 11 квітня 1938 (протокол № 215) засуджено до розстрілу. Вирок виконано о 23 годині вечора 28 квітня цього ж року. Реабілітована 8 лютого 1957 рішенням військового трибуналу КВО.

Значення наукового доробку

Унікальне значення має її ґрунтовно-рукописне монографічне дослідження матеріальної культури села Ново-Шепеличі Чорнобильського району у 1934 (фрагменти праці надруковані в журналі «Родовід», № 3, 1992 р.; № 4, 1993 р.), яке внаслідок дезактиваційних робіт після аварії на ЧАЕС припинило існувати.

Тільки у 1992 році вперше були опубліковані окремі фраґменти матеріалів цієї експедиції, але основні матеріали ще чекають на видавця.

Праці

Ніна Заглада автор багатьох етнографічних праць:

  • «Побут селянської дитини» (Київ, 1929)[2];
  • «Ярмо» (Матеріал до етнології. Київ, 1929, ч. 2),
  • «Коза» (Матеріали до етнології й антропології. Львів, 1929, т. 21—22, ч. 1),
  • «Систематичні досліди над процесом змін в народному побуті» (Побут, 1928, № 1)
  • «Відділ монографічного дослідження села: (село Старосілля)» Київ 1930

та програма до збирання етнографічного матеріалу: «Жнива», «До пізнання дитячого життя» тощо.

Написала ряд етнографічних розвідок з проблем народного харчування, ремесла та промислів, народного мистецтва України.

Вшанування пам'яті

Примітки
  1. Борисенко 1992, c. 32–33.
  2. Заглада Ніна. Побут селянської дитини. Матеріяли до монографії с. Старосілля // Матеріяли до етнології. — Київ: Держтрест «Київ-Друк», 1-ша фото-літо-друкарня, 1929. — Т. I. — 180 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.