Законник Данила I Петровича
Законник Данила І Петровича («Законик Данила І, кнеза и господара слободне Црне Горе и Брдах») або Данилів законник — збірник законів, названий за іменем укладача Данила I Петровича Негоша, першого князя і світського правителя Чорногорії, схвалений 1855 року вищими органами влади Чорногорії — Скупщиною і сенатом.
Джерелами законника князя Данила І були: звичаї чорногорського і сусідніх народів (албанців, герцеговинців, сербів та ін.), з якими чорногорці спілкувалися і торгували; чорногорське звичаєве право; чорногорські законники («Під покровом єдиного прапора» 1796 року, який визначав кордони території Чорногорії; законник митрополита Петра Петровича Негоша 1798 року, 19 статей якого без змін увійшли в Данилів законник, «Закон Вітчизни» 1833, його 3 статті увійшли в Данилів законник без змін), судова практика часів правління Петра II Петровича-Негоша і самого Данила I, їхні накази і розпорядження, деякі укази сенату і князя Данила I щодо внутрішнього устрою Чорногорії, зокрема, «Про заборону деяких колишніх звичаїв під час поховань і святкувань „Слави“», «Про заручини і заміжжя», «Про викрадення жінок», «Про крадіжки» та інші (вони увійшли до кодексу).
Законник князя Данила І складається зі вступної частини, 95 статей і заключної частини.
У порівнянні з джерелами, на основі яких його створено, Законник був всеосяжнішим, містив норми конституції, кримінального, цивільного, міжнародного права, судочинства, повніше регулював правові відносини, громадське, політичне та економічне життя тодішньої Чорногорії.
Законник князя Данила І відбив суміш норм звичаєвого і феодального права нормами буржуазного права. Важливе значення мали його положення про рівність усіх жителів Чорногорії перед законом, гарантії і захист їхньої гідності, майна, власності, життя і свобод, засудження за законом, скасування кровної помсти тощо.
Законник князя Данила І застосовувався без змін до прийняття майнового законника (1888), а деякі його статті — до прийняття кримінального законника Чорногорії (1906).