Кровна помста

Назва «вендета» (італ. vendetta — помста) поширена, головним чином, на островах Сардинія і Корсика, де кровна помста зберігалася навіть на початку XX століття.

Основного поширення вендета набуває на початку ХІ століття. Найчастіше вендета була сімейною, тобто за смерть кого-небудь міг мстити не тільки його прямий родич (син, брат, чоловік, отець, дядько), але і подальші покоління. Відомі випадки коли цілі клани мстили за події трьохсотрічної давності, повністю знищуючи одне одного.

З текстів договорів Русі з Візантією 907 і 911 років, із літописної розповіді Нестора про помсту древлянам княгині Ольги випливає, що кровна помста вважалася беззастережним обов'язком всіх родичів потерпілого.

Однак вже у першiй статті Короткої редакції Руської Правди (Академічний список) коло осіб, які можуть мститися, обмежується лише найближчими родичами: синами, батьком, племінниками — синами брата і сестри. А у першiй статті Поширеної редакції сини сестри не включені до цього переліку взагалі.

Скасування кровної помсти і заміна її вирою в Уставі Володимира Мономаха є одним зі свідчень остаточного вкорінення феодалізму у Київській Русі.[1]

• Усобиця
• Архаїчне право
• Козацьке звичаєве право
• Чеченське звичаєве право

• Вендета // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Кровна помста // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Види покарань у державах стародавнього Сходу
• Вища міра покарання в східнослов'янському правовому просторі