Закон Барлоу
Зако́н Барло́у — помилковий фізичний закон, запропонований Пітером Барлоу у 1824 році для опису здатності провідників проводити електричний струм.[1][2] Згідно з цим законом, у сучасній термінології електропровідність провідника змінюється обернено пропорційно до квадратного кореня з його довжини і прямо пропорційна до квадратного кореня з площі поперечного його перерізу:
де G — провідність, L — довжина провідника, A — площа поперечного перерізу провідника, і k — константа, що характеризує матеріал провідника. Барлоу сформулював свій закон у вираженні через діаметр d провідника круглого перерізу. Так як площа A є пропорційною до квадрата діаметра d запис закону набуде виду [2].
У 1827 році Георг Ом запропонував інший закон і показав, що електричний опір провідника залежить прямо пропорційно від довжини і обернено пропорційно від величини площі поперечного перерізу. Експерименти врешті-решт довели правоту закону Ома і хибність закону Барлоу.
Цікаві факти
- Барлоу проводив свої експерименти з метою визначення здійснимості проекту міжміського телеграфу і вважав, що він нездійсненний.[1]
- Публікація закону Барлоу зупинила дослідження в телеграфії на декілька років, аж поки у 1831 році Джозеф Генрі і Філіп Тен-Ейк не створили електричне коло з довжиною провідника 1060 футів підключенням джерела електричного струму до електромагнітної котушки[3].
Примітки
- Barlow, Peter (1825). On the Laws of Electro-Magnetic Action as depending on the Length and Dimensions of the conducting Wire and on the question Whether Electrical Phenomena are due to the transmission of a single or of a compound fluid?. Edinburgh Philosophical Journal 12: 105–113.
- Aligny, Henry Ferdinand Quarré; Alfred Huet, F. Geyler, C. Lepainteur (1870). Report on Mining and the Mechanical Preparation of Ores. United States of America Government Printing Office. с. 9–10.
- Schiffer, Michael (2008). Power Struggles: Scientific Authority and the Creation of Practical Electricity Before Edison. MIT Press. с. 43–45. ISBN 0-262-19582-8.