Пітер Барлоу

Біографічні дані

Барлоу народився в Норвічі. Освіту отримав самостійно. В 1801 році у віці двадцяти п'яти років його було призначено викладачем математики в Королівське військове училище у Вулічі (південно-східний Лондон)[4][6]. На цій посаді Барлоу працював до 1847 року[5]. У 1823 році він став членом Королівського товариства а через два роки отримав медаль Коплі. Член Петербурзької (1826) і Французької (1828) академій наук. У 1832 році його було обрано почесним членом Американської академії мистецтв і наук[7]. Барлоу приділяв багато уваги паровозобудуванню і брав участь у засіданнях залізничних комісій у 1836, 1839, 1842 та 1845 роках. Він також провів декілька розслідувань для новоствореної Залізничної інспекції на початку 1840-х років.

Його сини Пітер Вільям Барлоу та Вільям Генрі Барлоу стали видатними інженерами-будівельниками XIX століття.

Наукові заслуги

Наукові роботи відносяться до магнетизму, електромагнетизму, оптики. Підготував математичні таблиці квадратів та кубів, квадратних і кубічних коренів, обернених величин всіх цілих чисел до 12500 («таблиці Барлоу»[8]). Вивчав досконалі числа. Досліджував земний магнетизм, вивчав вплив заліза на покази корабельного компаса і запропонував метод його коригування. Провів піонерські дослідження опору металів, дерева, каменю, цементу. Він зробив значний внесок у створення «Encyclopaedia Metropolitana».

Барлоу отримав багато нагород від британських і зарубіжних наукових співтовариств. Його основні роботи:[4][6]

  • «Елементарні дослідження з теорії чисел»[9] (1811);
  • «Новий математичний і філософський словник»[10] (1814);
  • «Нові математичні таблиці»[11] (1814).

Пітер Барлоу також опублікував декілька робіт з теорії міцності матеріалів, а саме «Нарис про міцність і напруження в деревині» (1817) та «Монографію про опір матеріалів». Шосте видання (1867) першої з цих робіт було підготовлене синами Барлоу після його смерті і доповнене біографією їх батька.

Також, відомий роботами, присвяченими дослідженню електромагнетизму (колесо Барлоу), розробці конструкцій ахроматичних телескопів (лінза Барлоу)[4][6].

Див. також

Примітки
  1. Czech National Authority Database
  2. Архів історії математики Мактьютор
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Encyclopedia Britannica Online: Peter Barlow
  5. Lance Day and Ian McNeil, Biographical dictionary of the history of technology, Routledge, 1995, page 42.
  6. MacTutor Biography: Peter Barlow
  7. Book of Members, 1780-2010: Chapter B. American Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу за 24 березня 2013. Процитовано 17 травня 2011.
  8. Таблицы Барлоу/ Под. ред. Л. С. Хренова. М.: Наука, 1975. - 376 с.
  9. An Elementary Investigation of the Theory of Numbers(англ.)
  10. A New Mathematical and Philosophical Dictionary(англ.)
  11. New Mathematical Tables(англ.)

Джерела
  • Храмов Ю. А. Физики [Текст]: биографический справочник / Ю. А. Храмов. — К.: Наукова думка, 1977. — 510 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.