Закон Паркінсона
Закон Па́ркінсона — емпіричний закон, який стверджує, що будь-яка робота завжди заповнює весь відведений на неї час.
Сформульований істориком Сирілом Норткотом Паркінсоном у його сатиричній статті, надрукованій в британському журналі «The Economist» у 1955 році й пізніше виданий разом з його іншими статтями в книзі «Parkinson's Law: The Pursuit of Progress», (Лондон, John Murray, 1958). Паркінсон зробив свої висновки на великому досвіді роботи британських державних установ.
Згідно з Паркінсоном, у цього закону є дві рушійні сили:
- чиновник прагне множити підлеглих, а не суперників;
- чиновники створюють один одному роботу.
Він також помітив, що загальна кількість зайнятих у бюрократії росла на 5-7 % на рік безвідносно до будь-яких змін в обсязі необхідної роботи (якщо такі були взагалі).
«Законами Паркінсона» також називають різні закони й спостереження, похідні від основного закону: так, щодо комп'ютерів закон Паркінсона формулюють у такий спосіб: «Обсяг даних росте так, щоб заповнити все місце на носії», або: «Збільшення обсягів пам'яті та носіїв приводить до нових технологій, що вимагають більше пам'яті та місця».
Закон Паркінсона часто узагальнюють: «Попит на ресурс завжди росте відповідно до пропозиції ресурсу». Браян Трейсі висунув інтерпретацію цього у своєму курсі «21 секрет успіху мільйонерів»: «витрати ростуть так, щоб бути відповідними доходам».
Паркінсон також запропонував правило, що стосується ефективності адміністративних органів. Він визначає коефіцієнт марності комітету (англ. Coefficient of Inefficiency) як кількість його членів, починаючи з якого комітет стає повністю непрацездатним. Паркінсон привів напівжартівливу формулу для обчислення цього коефіцієнта з декількох параметрів, у результаті якої одержав коефіцієнт марності, що лежить «між 19,9 й 22,4 (десяті частки показують часткову присутність, тобто тих, хто посидів і пішов)».
Закони
- Обсяг роботи зростає в тій мірі, у якій це необхідно, щоб забрати час, виділений на її виконання.
- Витрати прагнуть зрівнятися з доходами.
- Розширення означає ускладнення, а ускладнення — розкладання.
- Кількість працівників у групі має тенденцію до зростання, незалежно від обсягу роботи, яку треба виконати.
- Якщо існує спосіб відкласти ухвалення важливого рішення, щирий бюрократ обов'язково його знайде.
- Прогрес науки зворотньо пропорційний числу журналів.
- Важливість і складність завдань зростають прямо пропорційно виділеному на їхнє вирішення часу.
- Будь-який працівник починає втрачати хватку за п'ять років до досягнення пенсійного віку, яким би цей вік не був.
Аксіоми
- Чиновник прагне збільшувати число підлеглих, але не суперників.
- Чиновники створюють роботу один для одного.
Закон медичних досліджень
Успішні дослідження стимулюють підвищення фінансування, що приводить до повної неможливості подальших досліджень.
Закон тисячі
Установа, у якій працює понад тисячу співробітників, стає «вічною» імперією, що створює настільки багато внутрішньої роботи, що більше не має потреби в контактах із зовнішнім світом.
Закон відмови від авторства ідеї
Спритність у вибиванні субсидій — це, головним чином, уміння вселити чиновникам, що відповідають за фінанси, впевненість у тому, що саме вони були ініціаторами проведення досліджень за вашою темою, а ви лише підкоряєтесь їм, неохоче й усупереч власним переконанням, погоджуючись із усіма їхніми пропозиціями.
Закон затримки
Відстрочка — найнадійніша форма відмови.
Закон телефону
Ефективність телефонної розмови зворотно пропорційна витраченому на неї часу.
Закон місіс Паркінсон
Теплота, вироблена домашніми турботами, наростає й переповнює даний індивідуум, від якого може бути передана тільки індивідуумові більш холоднокровному.
Див. також
Література
Посилання
- ЗАКОН ПАРКІНСОНА В НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
- Сирил Паркінсон. Закони Паркінсона
- (англ.) C. Northcote Parkinson. Parkinson's Law
- Parkinson, Cyril Northcote (19.11.1955). Parkinson's Law (англ.). The Economist.